Співвідношення норм права і звичаїв - Курсовая работа

Курсова робота на тему: Співвідношення норм права і звичаївЗвичай - правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу; основна форма регулювання поведінки в суспільстві в умовах родових відносин. Санкціонування звичаю державою здійснювалося або в процесі судової або адміністративної діяльності, коли звичай служив підставою для вирішення спорів, або шляхом включення звичаю у законодавчі акти в рабовласницькій або феодальній державі, що є зведенням звичаєвого права. Звичай як джерело права визнавався ще римськими юристами, якщо при розгляді справи були відсутні конкретні вказівки, виражені в інших формах права. Звичай неповинен був суперечити закону, малося на увазі, що він повинен його доповнювати; безумовним вважалося, що Звичай не може відміняти вказівку закону. Для визнання правовою вимогою звичай повинен був: а) виражати тривалу правову практику; б) відображати одноманітну практику - як дії, так і бездіяльності; в) втілювати невідкладну і розумну потребу в правовому регулюванні ситуації.Співвідношенню права і моралі було надано порівняно більшу увагу тому, що це - два найбільш важливих і поширених регулятора суспільних відносин, з якими люди постійно стикаються в повсякденному житті.Всі представники релігійних організацій, обєднань, конфесій, які існують на території України, керуються при здійсненні ними конституційного права на свободу совісті як своїми внутрішньорелігійними правилами і переконаннями, так і чинним законодавством України. Церква поважає право, закони, встановлений в державі порядок, а держава гарантує можливість вільної релігійної діяльності, що не суперечить принципам суспільної моралі і гуманізму. Відродження релігійного життя, пошана віруючих, відновлення храмів, що свого часу були зруйновані - безперечне духовне досягнення України. Про тісний взаємозвязок права і релігії говорить той факт, що багато християнських заповідей, такі, наприклад, як не вбий”, не вкради”, не лжесвідчи” і інші закріплені в законі і розглядаються ним як злочини. Кожному гарантується свобода совісті, свобода віросповідання, включаючи право сповідати індивідуально або спільно з іншими будь-яку релігію або не сповідати ніяку, вільно вибирати, мати і поширювати релігійні і інші переконання і діяти відповідно до них [1].Корпоративні норми - це правила поведінки, по яких живуть і діють різні громадські організації, рухи, обєднання, асоціації, фундації, центри, союзи і інші утворення недержавного характеру (професійні, творчі, наукові, жіночі, молодіжні, ветеранські, просвітницькі, спортивні, культурні, екологічні, оборонні, технічні і ін.). Ці правила містяться у відповідних статутах, рішеннях, положеннях, програмах, інших документах вказаних структур. Корпоративні норми тісно повязані з правовими, особливо тими, які визначають порядок реєстрації і діяльності громадських організацій і обєднань. Конституція України проголошує: “Кожний має право на обєднання, включаючи право створювати професійні спілки для захисту своїх інтересів. Так, в Конституції України зазначається, що забороняється створення і діяльність громадських обєднань, цілі яких або дії яких направлені на насильну зміну основ конституційного ладу і порушення цілісності України, підрив безпеки держави, створення озброєних формувань, розпалювання соціальної, расової, національної і релігійної ворожнечі [1].Право і політика традиційно розглядаються як явища тісно взаємозвязані і взаємообумовлені. Достатньо сказати, що переважаюча частина всієї внутрішньої і зовнішньої політики будь-якої держави реалізується через право, закони, а останні, у свою чергу, виступають виразниками і провідниками цієї політики. Якщо ж мати на увазі такий правовий акт, як Конституція, то вона, як відомо, закріплює основи, принципи, цілі, напрями державної політики, фіксує і гарантує політичні права і свободи громадян, їх участь в державному і суспільно-політичному житті країни. З часів Арістотеля політику розуміють як мистецтво управління людьми, суспільством, державою. В більш вузькому сенсі слова політика визначається в науці як особлива, сфера взаємодії між класами, партіями, націями, народами, державами, соціальними групами, владою і населенням, громадянами і їхніми обєднаннями.На відміну від правових, моральних, корпоративних норм, близьких до ідеології, звичаї і інші правила повязані з суспільною психологією - з тією частиною суспільної свідомості, яка складається історично. З одного боку, саме у сфері суспільної психології складається правова культура, властива стабільному цивілізованому суспільству, з другого боку, саме в суспільній психології зберігаються вдачі і звички, що живлять правовий нігілізм, що підміняють право іншими регуляторами поведінки [7, c. Звичаями стають норми, дотримання яких стало звичним в результаті їхнього тривалого існування. Вони складаються на основі моральних норм (вдачі - звичаї, що мають моральне значення), норм побуту (правила пристойності, гігієна, поведінки за столом і др.), деяких норм права.

План

Вступ

1. Право і соціальні норми: проблеми взаємодії

1.1 Право і релігія

1.2 Право і корпоративні норми

1.3 Правові і політичні норми

2. Поняття звичаю як джерела права

3. Співвідношення права і звичаїв

3.1 Єдність права і звичаю

3.2 Розмежування права та звичаю

3.3 Взаємодія права і звичаю

3.4 Суперечності між правом і звичаєм

Висновки

Нормативно-правові акти