Конститутивні визначення моралі та права у практичній філософії І. Канта та відмінності в їх корелятивному смисловому сполученні. Особливості взаємовідносин у практичній філософії. Провідні ознаки сучасних теорій щодо співвідношення моралі та права.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Співвідношення моралі і права у філософії І.Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Хміль Володимир Васильович, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка Лазаряна, завідувач кафедри філософії кандидат філософських наук, доцент Палагута Вадим Іванович, Національна металургійна академія України, завідувач кафедри інженерної педагогіки Захист відбудеться „11” жовтня 2007 р. о 9:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.11 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук у Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49005, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Канта встановлено, що відносно характеристик чинників відмінності і тотожності кантівського тлумачення понять “мораль” і “право” слід вказати, що першими утворюється антиномізм безумовного статусу моралі та легітимізованого статусу права у практичній філософії І. Канта. Чинники тотожності, завдяки яким утворюється можливість розуміння моралі і права як певної цілісності, виводяться з апріорної рефлексії свободи як онтологічно мислимої сутності.Канту, воістину неосяжна; існують, звичайно, проблемні напрями, у яких відкриваються певні наукові перспективи; теоретична доцільність дослідження тієї чи іншої теми може випливати з різних джерел: з можливості утворення нового погляду на деякі питання або з можливості надати нетрадиційну відповідь на ці питання; з виокремлення проблемних тематик, які, з огляду на сучасний стан теоретичних досягнень, потребують більш глибокої розробки; виникають ситуації, коли філософія, яка утворює світоглядне ядро самосвідомості культури, усвідомлює злободенність тих чи інших проблем, відповідаючи на виклики епохи. Натомість, на противагу традиційному поглядові, відповідно до якого і відмінність, і можливість взаємозвязку моралі і права пояснюється методологічними та категоріальними засобами практичної філософії, І. Отже, лише у останні десятиліття ХХ ст. утворився концептуальний доробок кантіанських студій, у якому стосунки між мораллю та правом розглядаються в контексті взаємної культурно-онтологічної кореляції та додатковості. За таких умов саме кантівська версія співвідношення моралі і права може відкрити перед сучасною практичною філософією перспективні напрями щодо вирішення питання про можливість корелятивного сполучення моралі і права у цілісному культурно-онтологічному утворенні. Канта змістовно-практична цілісність права та моралі, що є сполученою із категоріальними визначеннями влади та підлеглості, примусу та опору, вибору та відповідальності, утворюється завдяки їх синтезу у гетерогенно - гетерономній, ієрархічно улаштованій культурно-онтологічній системі.У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано звязок роботи з науковою темою кафедри філософії Дніпропетровського національного університету; визначено обєкт, предмет, мету та завдання дослідження; розкрито його теоретико-методологічні підстави; вказується наукова новизна роботи та науково-практичне значення одержаних результатів.„Огляд літератури за темою дослідження” подається аналіз літератури за темою роботи, а також проводиться загальна історико-філософська ретроспектива проблеми співвідношення моралі і права у філософії І. Канта. Канта сприймалися як утілені у двох концептуальних устроях: у практичній філософії і трансцендентальній етиці, тому розуміння взаємовідносин між мораллю і правом розглядалося у межах практичної філософії, тоді як теорія моралі експлікувалася головним чином з трансцендентальної етики. У сполуці із системним методом аналітико-синтетична реконструкція кантівського розуміння співвідношення моралі і права дає не тільки аутентичний результат, але й дозволяє - у допустимій мірі та у певних відношеннях - переосмислити кантівську “версію” практичної філософії, відкрити шляхи для нового її прочитання (або навіть, за вищенаведеним висловом Е.Ю. Канта розкриваються через концептуалізацію метафізичної природи законодавчої функції розуму, як ця природа розумілася І. Кантом. Кантом” розглядаються мораль і право як повязані і у той же час самостійні категорії у філософії І. Канта.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Павлова Т.С. Мораль у філософії І. Канта // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах „Грані”. - Д.: „Книга”, 2006. - № 6. - С. 65-68.
2. Павлова Т.С. Практична філософія І. Канта. // Вісник Дніпропетровського університету. Серія. „Філософія. Соціологія. Політологія”. - Д.: ДНУ, 2006. - Випуск 14. - С. 149-152.
3. Павлова Т.С. Право у філософії І. Канта // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах „Грані”. - Д.: „Книга”, 2007. - № 1. - С. 29-32.
4. Павлова Т.С. Мораль і право у філософії І. Канта: загальне і специфічне. // Аналітично-інформаційний журнал „Схід”. - Донецьк: „Український культурологічний центр”, 2007. - № 1. - С. 85-88.
5. Павлова Т.С. Кантівська інтерпретація співвідношення моралі і права. // Вісник Дніпропетровського університету. Серія. „Філософія. Соціологія. Політологія”. - Д.: ДНУ, 2007. - Випуск 15. - С. 355-362.
6. Павлова Т.С. Співвідношення етики і права у філософії І. Канта // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах „Грані”. - Д.: „Книга”, 2007. - № 2. - С. 80-83.