Співвідношення метаболітів андрогенів і глюкокортикоїдів у хворих з важкою черепно-мозковою травмою (значення для патогенетичної терапії і прогнозу) - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИРобота виконана в Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького Міністерства охорони здоровя України. Науковий керівник доктор медичних наук, професор Шевага Володимир Миколайович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, завідувач кафедри невропатології і нейрохірургії ФПО Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Морозов Анатолій Миколайович, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри нейрохірургії доктор медичних наук, професор Потапов Олександр Іванович, Івано-Франківська державна медична академія, завідувач курсом нейрохірургії Захист дисертації відбудеться “25 ”травня 2004 р. о 12 годині на засіданні Спеціалізованої Вченої ради Д.26.557.01 при Інституті нейрохірургії ім. акад. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституті нейрохірургії ім. акад.Після важкої ЧМТ у 90% хворих відбувається проградієнтне наростання патологічних проявів у вигляді вегето-судинних розладів, порушення вісцеральних функцій, психічного статусу, в половині випадків ці процеси не стабілізуються (Ромоданов А.П., 1986). Ці дані відповідають вченню про адаптаційний синдром, підкреслюючи роль гострих гуморальних зрушень у системі гіпофіз-наднирникові залози при будь-якій травмі (Селье Г., 1960, 1977). Визначити вміст та співвідношення метаболітів андрогенів та глюкокортикоїдів у хворих в динаміці перебігу ГПЧМТ важкого ступеня. Вперше проведено вивчення вмісту метаболітів андрогенів і глюкокортикоїдів та їх співвідношень у добовій сечі хворих в динаміці ГПЧМТ важкого ступеня. Реєструючи вміст метаболітів андрогенів та глюкокортикоїдів, можна оцінювати ступінь компенсації порушених функцій головного мозку у динаміці ГПЧМТ, а також вирішувати питання доцільності використання у схемі медикаментозного лікування глюкокортикоїдних та анаболічних гормонів з конкретними термінами їх застосування для консервативно чи хірургічно лікованих пацієнтів залежно від провідної форми травми (забиття головного мозку важкого ступеню, стиснення головного мозку).6 підгрупа - 60 осіб, при лікуванні яких з 1-ї доби застосовувався дексазон в дозі 8-12 мг 3-4 рази на добу з поступовою відміною на протязі 3-13 діб з моменту травми. Біохімічні показники всіх підгруп та загальної вибірки співставлялися з такими ж показниками у 20 практично здорових осіб чоловічої статі та 15 практично здорових осіб жіночої статі (віком 20-44 років), які склали контрольну групу: 17-КС - 35,6±2,5 мкмоль/добу, 17-КГС - 50,8±3,7 мкмоль/добу, співвідношення 17-КС/17-КГС - 0,71±0,02. При нейроофтальмологічному дослідженні, яке проводилось на 3-10 добу та в пізніші терміни 38 хворим, патологічні зміни очного дна виявлено у 22 (57,9%) хворих. При люмбальній пункції, яка проводилась з діагностично-лікувальною метою у 36 хворих в ході первинного обстеження, при наявності клінічних ознак субарахноїдального крововиливу та за відсутності протипоказів, у 7 хворих реєструвався субарахноїдальний крововилив малої інтенсивності, у 9 хворих - субарахноїдальний крововилив середньої інтенсивності. Первинно важкий вогнищевий забій головного мозку (геморагічні забої, розмізчення та деструкція тканини мозку) був діагностований у 34 (41,5%) хворих, з них у 12 (14,6%) хворих мала місце вкрай важка ЧМТ, коли смерть наступала до 3-х діб з моменту травми.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у встановленні залежності особливостей нейроендокринних реакцій та динаміки неврологічних симптомів у пацієнтів від перебігу важкої ЧМТ, з клініко-біохімічними співставленнями ефективності гормональної терапії залежно від термінів після травми та схеми застосування з метою покращення результатів лікування важкої ЧМТ. При ЧМТ важкого ступеня спостерігаються виражені зміни в обміні андрогенів і особливо - глюкокортикоїдів, які знаходяться в певній залежності від важкості і характеру травми, періоду і наслідків захворювання, характеру і виду (консервативного чи хірургічного) лікування. ЧМТ важкого ступеня призводить до достовірного збільшення вмісту метаболітів глюкокортикоїдів у сечі хворих в усі терміни після травми з максимумом на 1-2-у добу (161,2±15,7 мкмоль/добу, p<0,001) і достовірного підвищення рівня метаболітів андрогенів на 2-у добу (58,7±5,6 мкмоль/добу, p<0,01), що відображає розвиток адаптаційних процесів у відповідь на стрес та супроводжується міжгормональним дисбалансом. Зміни вмісту метаболітів андрогенів та глюкокортикоїдів у сечі хворих з важкою ЧМТ мають характер двохфазного підвищення: перша фаза достовірного підвищення спостерігається на 1-3-у добу та змінюється фазою зниження на 5-10-у добу, яка в свою чергу змінюється фазою повторного підвищення рівня метаболітів, достовірного для глюкокортикоїдів та недостовірного для андрогенів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ