Реформування та удосконалення роботи слідчих та оперативних підрозділів в Україні. Аналіз співвідношення оперативно-розшукового документування й кримінально-процесуального доказування. Методи збирання й дослідження інформації, оцінка результатів даних.
Аннотация к работе
Національний університет «Одеська юридична академія»У сучасних умовах реформування кримінального судочинства й органів кримінальної юстиції, максимального поєднання оперативно-розшукового та кримінально-процесуального видів державно-правових функцій з особливою гостротою порушуються питання удосконалення роботи слідчих та оперативних підрозділів, що неможливо зробити без наукового опрацювання таких центральних категорій, як доказування й документування. Під час доказування документування виконує функцію фіксації в процесуальних документах відомостей, що потім використовуються в доказуванні у кримінальному провадженні. У вітчизняному законодавстві розглядуваний термін був застосований лише в Законі України «Про інформацію» [4], де визначено, що інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу, а джерелами документованої інформації про особу є видані на її імя документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень. У теорії ОРД під документуванням зазвичай розуміють: а) процес пізнання, тобто збирання (виявлення), вивчення (перевірки), оцінки та фіксації в документах фактичних даних про обставини вчиненого злочину; Отже документування в ОРД може розглядатися як процес відбиття у службовій документації фактичних даних, отриманих у результаті оперативно-розшукових заходів, а також як процес пізнання, що має особливу правову природу та здійснюється з метою вирішення завдань цієї діяльності, зокрема такого центрального її завдання як фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб і груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.