Поняття і значення, визначення і класифікація ознак співучасті. Характеристика форм: співучасть за об’єктивними та суб’єктивними ознаками. Система співучасників у кримінальному законодавстві «Уложении» 1845 pоку. Наукове розуміння інституту співучасті.
Аннотация к работе
РЕФЕРАТШлях до розуміння змісту та його ознак інституту співучасті у злочині в історії вітчизняної наукової думки був довгим і неоднозначним. Владимиров визначав співучасть як «соглашение нескольких лиц совершить общими силами определенное или несколько, наперед не определенных, преступлений». При цьому він визначав і ознаки співучасті, до яких відносив наявність спільного умислу та попередньої домовленості на вчинення злочину; обєднання зусиль співучасників; узгодженість щодо скоєння одного або кількох (невизначеної кількості) злочинів. Таганцев, не даючи дефініції інституту співучасті у злочині, проте визначав його основні ознаки - вчинення діяння декількома учасниками та спільність вини у всіх співучасників. Найдавніша памятка права стародавніх словян - «Руська правда» знала співучасть у злочині і цікаво регулювала відповідальність за вчинення злочинів у співучасті.Досить часто в одному злочині беруть участь дві або більше особи, які діють узгоджено і спрямовують свої дії на досягнення єдиного результату. У таких ситуаціях виникає питання про співучасть у злочині. Інститут співучасті включений до Кримінального кодексу України для того, щоб на його підставі визначити, як і за що відповідають ті особи, що безпосередньо у вчиненні обєктивних ознак злочину не брали участі. Обєднання зусиль двох або більше осіб при вчиненні злочину в принципі підвищує небезпечність самого злочину, полегшує його вчинення і приховування. Дійсно, коли діють дві або більше особи, вони підтримують один одного, що, природно, полегшує їм вчинення злочину, дає можливість з більшим успіхом нейтралізувати опір жертви, втекти з місця події, приховати потім здобуте злочинним шляхом майно тощо.Сумісність дій співучасників матеріалізується у спільному, єдиному для них наслідку, наявності причинного звязку між діями кожного співучасника і наслідком, що настав, а також у створенні умов здійснення дій іншими співучасниками. Незважаючи на те, що діяння, яке характеризує обєктивну сторону складу злочину, утворюється виключно поведінкою виконавця злочину, дії інших співучасників, створюючи умови для злочинної діяльності, причинно зумовлюють виконання ним обєктивної сторони злочину. Скажімо, не може розглядатись як співучасть т. зв. причетність до злочину (заздалегідь не обіцяне приховування, недонесення та потурання злочинам), тому що вони причинно не зумовлюють настання шкідливих наслідків. Наявність згоди у кожного із співучасників на вчинення діянь СПІЛЬНО 3 ІНШИМИ співучасниками Співучасть у злочині вимагає наявності у всіх співучасників єдиного за своїм змістом умислу, спрямованого на досягнення єдиного для всіх злочинного наслідку, при цьому мотиви для співучасників можуть бути різними Співучасть у злочині можлива лише при скоєнні умисних злочинів Якщо співучасник помиляється відносно, скажімо, віку виконавця (напр., вважаючи, що він досяг віку кримінальної відповідальності, коли насправді ще не досяг), співучасть у злочині виключається, оскільки в здійсненні злочину бере участь лише одна особа.