Співучасть у злочині за кримінальним правом України - Диссертация

бесплатно 0
4.5 96
Кримінально-правовий аналіз ознак співучасті у злочині. Кваліфікація співучасті у формі злочинної групи та організації. Проблеми розмежування діянь співучасників та їх кримінально-правова характеристика. Криміногенна ситуація в Україні і боротьба з нею.


Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукПроте замовчування цієї проблеми протягом десятиліть, відсутність ефективної законодавчої бази для боротьби з організованою злочинною діяльністю, а також чіткого, прийнятного для роботи правоохоронних органів та судів визначення співучасті, організованої злочинності, групових утворень, що входять до її структури, зумовили низький рівень протистояння даному виду злочинності. Але організована група - це насамперед одна із форм співучасті, поняття та ознаки якої розглядаються в межах інституту співучасті у злочині. Співучасть завжди придає злочину більшої суспільної небезпеки, адже спільні, злагоджені злочинні дії, організовані і керовані, в більшості випадків, значно підвищують ефективність дій, спрямованих на досягнення злочинного результату. Отож, проблема боротьби із злочинністю, і зокрема злочинами, вчиненими у співучасті, набувають особливої соціально-політичної значимості для України на сучасному етапі розвитку. Та слід зазначити, що в теорії кримінального права завжди приділялась значна увага злочинам вчинених в співучасті.Історично службова функція інституту співучасті насамперед виражалася в обґрунтуванні кримінальної відповідальності осіб, які безпосередньо злочин не вчиняли, тобто не виконували обєктивної сторони складу злочину, але в різних формах сприяли його вчиненню, а саме-досягненню єдиного злочинного результату. В понятті “співучасть у злочині” знаходить своє відображення “специфічна” злочинна діяльність, що визначає особливості кваліфікації вчиненого та межі відповідальності співучасників на відміну від випадків індивідуально вчинених злочинів. Оцінка діянь співучасників та їх відповідальність повністю залежить від характеру діянь виконавця і його відповідальності: караними є діяння виконавця - караними є і діяння співучасників, якщо виконавець не притягується до кримінальної відповідальності, то не може наставати відповідальність і співучасників. Про залежність відповідальності співучасників від відповідальності виконавця можна говорити лише в тому сенсі, що виконавець реалізує злочинні наміри співучасників, а якщо йому не вдасться реалізувати злочинні наміри співучасників, досягти злочинного результату, то відповідальність інших співучасників, так само як і для виконавця, настає за готування чи замах на злочин. Практично всі дослідники проблеми співучасті розрізняють дві основні обєктивні ознаки співучасті: а) кількісну - участь у злочині декількох (не менше двох) субєктів; б) якісну - спільність здійснення злочину.З субєктивної сторони умисел співучасника наділений загальними ознаками умислу, відображеного в ст.24 КК України: злочин визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільно небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Тому умисел співучасника, як відзначається в юридичній літературі, включає: а) усвідомлення суспільно небезпечного характеру власних дій (бездіяння), а також суспільно небезпечного характеру діянь хоча б одного, спільно діючого з ним співучасника; б) передбачення спричинення спільними зусиллями єдиного злочинного наслідку (для злочинів з матеріальним складом); в) бажання (чи допущення) настання спільного злочинного наслідку[212]. Такого висновку на основі аналізу інтелектуальної сторони умислу прийшла і Н.В.Іванцова Вона відзначає, “що особа, здійснюючи злочин в співучасті, усвідомлює дві фактичні обставини. Чи може "суд притягти до відповідальності за співучасть осіб, в усвідомлення яких не входять знання про співучасників, … як суд може засудити субєкт за злочин, здійснений в співучасті, якщо він не знав, що діє не один?” [77] - ставить питання Н.В.Іванцова. Для співучасті у вузькому розумінні цього слова необхідно, щоб співучасники знали про дії виконавця злочину, в якому вони беруть участь.Спроби класифікувати випадки вчинення злочинів у співучасті на форми і види робилися в науковій літературі неодноразово [180, 23, 52, 76, 84, 213]. Але основним недоліком більшості публікацій, що стосуються проблем співучасті є те, що мало уваги приділялося поясненню понять “форма”, “вид” співучасті, а головне - критеріям класифікації співучасті на форми, види. Він вважає, що співучасть диференціюється на форми за обєктивним критерієм - характером обєктивного звязку між співучасниками, тобто по характеру обєднання і способом взаємодії між ними, виділяючи при цьому три форми співучасті: 1) проста співучасть (співвиконавство, співвинність); Беручи до уваги той факт, що класифікація - це розподіл одних і тих же явищ по групах залежно від певних обставин, що дають змогу обєднати ці явища в класи виходячи із загальних ознак і однорідних звязків, то маємо визнати що, запропонована класифікація Р.Р.Галіакбарова стає не зовсім вірною, оскільки взяті за основу класифікації підстави не розбивають ці явища по групах, а обєднують їх.

План
ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Кримінально-правовий аналіз ознак співучасті у злочині

1.1 Обєктивні ознаки

1.2 Субєктивні ознаки

Розділ 2. Питання кваліфікації злочинів як таких, що мають ознаки співучасті

2.1 Кваліфікація співучасті у формі злочинної групи

2.2 Кваліфікація співучасті у формі злочинної організації

Розділ 3. Проблеми розмежування діянь співучасників та їх кримінально-правова характеристика

3.1 Класифікація співучасників та її підстави

3.2 Виконавець

3.3 Організатор

3.4 Підбурювач

3.5 Пособник

Висновки

Список використаних джерел
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?