Аналіз причин розпаду й зникнення СРСР. Головні наслідки горбачовської перебудови. Прийняття республіками декларацій про державний суверенітет. Створення СНД і вироблення її організаційних засад. Проблеми російськомовного населення поза межами Росії.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Чорноморський державний університет імені Петра Могили Виконала: студентка 434 групиПеріод "перебудови" пройшов два основних етапи: 1) 1985-1987 рр., 2) 1987-1991 рр. Докорінні зміни умов розвитку виробництва і методів керівництва економікою, важливі перетворення в суспільно-політичній сфері, реалізація нових зовнішньополітичних принципів вийшли за намічені рубежі і привели до розпаду існуючої понад сім десятиліть радянської системи, СРСР і світової системи соціалізму. Пятдесятичотирьох-річний Горбачов був наймолодшим членом Політбюро, пройшов повну школу партійного керівника. Серцевиною першого етапу реформ була свого роду "презумпція невинності" соціалізму за економічний спад в економіці. В типово хрущовському дусі була проведена шкільна реформа, коли головним завданням було проголошене загальне компютерне навчання. Горбачов зміг більш-менш критично оцінити результати своєї політики: в 1985-1986 рр. в економіці ми діяли стереотипно - розпочали реформи з важкої промисловості, тоді як треба було розпочинати з сільського господарства і легкої промисловості.Розпад СРСР не можна віднести ні до реформаторської політики Горбачева, ні до наслідків наради трьох президентів у Білорусі. Очевидно і те, Ідо Горбачев не мав продуманої і вивіреної національної політики, він кидався із однієї сторони в іншу, не знав "скільки" суверенітету треба дати республікам, щоб зберегти Союз. Поряд з проголошенням на нараді в Білорусі про обєктивний процес виходу республік із складу СРСР у заяві трьох керівників говорилося про створення Співдружності незалежних держав у складі Білорусі, Росії і України. Ця співдружність проголошувалась відкритою для приєднання всіх держав - членів Союзу РСР, а також для інших держав, які поділяють її цілі і принципи. Під декларацією були відсутні підписи Грузії, Литви, Латвії і Естонії, які вважали взагалі незаконними своє включення до Союзу і не бажали брати участь у будь-яких альянсах.8 грудня 1991р. на зустрічі керівників Білорусі, Росії та України в Біловезькій пущі було прийнято рішення про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Виступаючи 4 квітня 1992р. на міжнародному Бертельс-манівському форумі (Німеччина), Л.М.Кравчук так охарактеризував позицію України щодо СНД: «СНД не є ані, державою, ані наддержавою. Організаційні основи СНД оформлено кількома документами, які називають установчими: Біловезькою угодою про створення СНД, Протоколом до неї, який учасники вирішили рахувати складовою частиною Угоди, і Алма-Атинською декларацією, а також Статутом, який прийнятий 22 січня 1993р. Статут Співдружності Незалежних Держав, схвалений сімома країнами на зустрічі керівників Співдружності в Мінську 22 січня 1993 року, надає право асоціативного чи повного членства, а також статус спостерігача. Через це можливо найважливішим результатом останньої зустрічі лідерів СНД, що відбулася 22 січня 1993 року в Мінську, було прийняття Статуту Співдружності сімома з десяти членів.Парламенти цих країн мають ратифікувати Статут протягом одного року.Науковці по-різному ставляться до факту створення СНД. Олійник: "Ніхто не заперечує того факту, що колишній унітарний Союз, дедалі більше нагадуючи загін національно знівельованих складників, вичерпав себе. Одначе "розлучатися" після сімдесятиліття спільного життя треба було цивілізовано, а не зопалу.
План
Зміст
Вступ
1. Перебудова і розрад СРСР (1985-1991)
2. Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав
3. Створення СНД і вироблення її організаційних засад