З’ясування формально-граматичних, семантико-синтаксичних та стилістичних особливостей спільного компонента складного речення в сучасній українській мові. Синтаксис як об’єкт лінгвістичного дослідження. Вивчення специфіки організації складного речення.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор КУЧЕРЕНКО Ілля Корнійович. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор КАДОМЦЕВА Лариса Олександрівна, Академія служби безпеки України, професор кафедри українського ділового мовлення; кандидат філологічних наук РОМАНЮК Юлія Віталіївна, Інститут мовознавства імені О.О. Захист відбудеться “15” листопада 2002 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.Речення зі спільним компонентом (до них зараховуємо: речення зі спільним другорядним членом, кваліфіковані як складносурядні речення “модифікованої моделі” (А.П.Грищенко), квазі-сурядні речення (О.В.Падучева); речення з так званими однорідними членами; багатокомпонентні складні речення зі спільною головною або підрядною частиною) здавна привертали увагу вчених. В україністиці та русистиці проблема СК як функціонально-структурного елемента речення не була предметом окремого наукового монографічного дослідження, а поняття “СК” розглядається у звязку з дослідженням засобів сполучення частин складносурядного речення (далі - ССР) та пояснення деяких правил пунктуації (В.В.Бабайцева, С.П.Бевзенко, В.В.Виноградов, М.Т.Воронін, П.С.Дудик, А.П.Грищенко, В.М.Перетрухін, Є.Ф.Троїцький та інші). У мовознавстві конструкції з СК дістали неоднозначну граматичну кваліфікацію - злитих речень, речень з однорідними членами, ССР модифікованої моделі та багатокомпонентних складних речень (далі - БСР) із сурядністю і підрядністю. Отже, виникла необхідність уточнити такі мовознавчі поняття, як “СК”, “однорідні члени речення”, “неповне речення”, “злите речення”; узагальнити та систематизувати взаємозвязок речень з СК та речень із повторюваними компонентами як структурних варіантів складного речення. простежено структурні звязки речень із повторюваними компонентами та речень із СК як мовних проявів синонімічного співвідношення “речення з повним повтором - речення з нульовим повтором”;Крім цього, сучасна граматика демонструє вживання назви СК у двох протилежних аспектах: у першому випадку - це той самий компонент, із яким сурядні члени утворюють одне словосполучення (таке визначення відповідає змістові спільного головного члена) або який стосується усіх сурядних предикативних частин, проте не належить жодній із них (щодо спільного другорядного члена та СПЧ); у другому випадку - це такий самий компонент, проте формально виражений лише в одній із сурядних частин, а в решті пропущений. У безпосередньому звязку зі злитим реченням перебуває речення з однорідними членами, тому що в його межах, як і в першій конструкції, функціонує спільний головний член. Частини цих речень мають власні предикативні основи, і жоден із компонентів однієї основи не є одночасно компонентом іншої, що, за словами М.І.Черемисіної, є визначальною рисою власне складних речень. Розділ ІІ - “Граматична природа спільного компонента” - присвячений зясуванню природи СК, вивченню специфіки структурної й семантичної організації та стилістичного використання речення зі спільним членом та речення з СК, що стоїть поза структурою речення, розкриттю взаємозвязку конструкцій із СК та складних речень, структура яких членується на повні та неповні сурядні частини. Розглянувши речення зі спільним головним членом як результат спрощення тотожних компонентів, як трансформу і структурний варіант ССР з повторюваними компонентами, приходимо до висновку: спільний компонент, зокрема спільний головний член, - це такий самий компонент, що формально представлений лише в одній із сурядних частин.Аналіз граматичної природи СК і його ролі в структурній та семантичній організації речення дозволяє зробити такі висновки: 1. Злите речення, речення з однорідними членами, ССР модифікованої моделі, БСР із сурядністю та підрядністю - складні синтаксичні конструкції, у межах яких функціонує СК і виступає елементом, щодо якого сурядні елементи, поєднані з ним підрядним звязком, займають позиції однорідних компонентів. Речення з СК - це результат проектування семантичної будови речення з тотожними компонентами, яким відповідають функціонально аналогічні елементи формальної будови, на синтаксичний рівень. Тому речення з СК має той самий синтаксичний статус, що й вихідне речення з повторюваними компонентами, - це складне речення, що існує в його спрощеному структурному варіанті. Змістова та структурна кореляція речення з повторюваними компонентами та речення з СК може бути представлена синонімічним семантико-синтаксичним співвідношенням “складне речення з повним повтором - складне речення з нульовим повтором”.