Визначення сутності та необхідних умов протікання спілкування, роль і місце даного феномену в історичному процесі. Оцінка шляхів реалізації конструктивного спілкування як засобу оптимізації трансформаційних процесів сучасного українського суспільства.
Аннотация к работе
Спілкування як сумісна діяльність людей: соціально-філософський аналізЙде пошук принципів нової інтеграції, яка б виходила із розуміння нового співвідношення людини й суспільства. Органічну єдність інтеграційних і диференційних процесів, що взаємопередбачають, взаємодоповнюють та взаємозумовлюють один одного, може забезпечити спілкування як засіб консенсусної форми соціальної інтеграції. Актуальність дослідження спілкування зумовлена також трансформаційними процесами в Україні, які потребують спілкування між субєктами, що мають різні соціальні, економічні та політичні інтереси, а повинні йти до досягнення згоди та консенсусу у розвязанні соціальних протиріч і конфліктів. Дати філософське визначення спілкування, дослідити його роль і місце в історичному процесі взагалі, у сучасному українському суспільстві зокрема. Методом історичної аналогії доведено генезис феномена спілкування, а історико-логічним методом - історичний розвиток феномена спілкування.У першому розділі «ОГЛЯД НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І МЕ-ТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ СПІЛКУВАННЯ» шляхом критичного аналізу та порівняння відображена сутність зробленого в історії філософії стосовно дослідження спілкування, враховуючи хронологічні і логічні закономірності змін теоретичних позицій та напрямків, методології і методики досліджень. Філософи не тільки самі спостерігають спілкування, а й надають можливість спостерігати це й читачеві, приходять до висновку, що спілкування здатне гармонізувати людину, є засобом розкриття потаємних глибин людського «Я». Не зроблено дослідження генезису й історичного розвитку феномена спілкування, за винятком тих філософів, які розглядають спілкування як суспільні відносини або як комунікацію в суспільних відносинах, тобто беруть вже досліджений матеріал по суспільних відносинах та методом аналогії переносять на розгляд історичного розвитку спілкування. Дістало подальшого розвитку визначення необхідних умов протікання спілкування: існування потреби в спілкуванні у його учасників; взаємне визначення свободи, рівності й цінності один одного; наявність загального предмету спілкування; єдина семантика, якою оперують учасники. У звязку з дискусійним характером питання щодо співвідношення «спілкування» і «комунікації» дисертант приділяє цьому значну увагу і стверджує, що спільне у «комунікації» і «спілкуванні» полягає в тому, що вони являють собою сумісну діяльність людей.