Мотив, форма та мета комунікації. Опосередкованість людської діяльності спілкуванням. Сутність спілкування, його закономірності, особливості організації. Процес взаємодії особистостей і соціальних груп, в якому передається й засвоюється соціальний досвід.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Виконала: студентка І курсу за ОКР «бакалавр» напряму навчання «соціальна робота»Будь-яка людська діяльність неможлива поза спілкуванням. Суспільство являє собою багатоякісну і багатосистемну структуру відношень людини до світу. Воно включає не лише відношення людини до предметного світу, а й до інших людей, з якими вона вступає в прямі й опосередковані контакти, тобто спілкування. Людина, взаємодіючи з навколишнім світом, реалізуючи спонтанно або цілеспрямовано свою активність, змушена співвідносити свої вчинки з людьми.Паригін відзначає, що спілкування - це “складний і багатогранний процес, що може виступати в той саме час і як процес взаємодії індивідів, і як інформаційний процес, і як ставлення людей одне до одного, і як процес взаємовпливу один на іншого, і як процес співпереживання й взаємного розуміння один одного” [3, с. У різних визначеннях спілкування розглядається не тільки як “процес”, як “умова здійснення різних форм життєдіяльності людини”, як “засіб досягнення різних цілей і задоволення різних потреб”, але й як “самостійна комунікативна діяльність”. Соковнін трактує спілкування як складний і багатогранний процес, що виступає як: 1) взаємодія людей; 2) атрибут інших видів людської діяльності; 3) інформаційний процес; 4) ставлення людей один до одного; 5) взаємовплив людей; 6) взаємне переживання; 7) взаємне розуміння; 8) вид самостійної людської діяльності [4]. Семантично «комунікація» і «спілкування» майже збігаються, бо означають «спільність», «зєднання», «повідомлення». Ціль може бути серйозною або тривіальною, і одним із способів оцінити успіх в спілкуванні - це дізнатись, чи була досягнута ціль в спілкуванні.Безпосереднє спілкування - це вид спілкування, при якому відбувається прямий контакт між субєктами спілкування. Опосередковане спілкування - це вид, протилежний до безпосереднього спілкування, і є таким, при якому субєкти не контактують один із одним, але одночасно вступають у комунікативні звязки. Небажане спілкування - вид спілкування, якого людина уникає, відхиляється. Таке спілкування здійснюється через телебачення, засоби масової комунікації. Довготривале спілкування - вид спілкування, при якому люди відчувають дискомфорт у стосунках, якщо не отримають задоволення від спілкування як безпосереднього, так опосередкованого.При цьому усередині третьої точки зору розрізняються два різновиди: у першому різновиді спілкування розуміють як комунікативну діяльність або діяльність спілкування, що виступає самостійно на певному етапі онтогенезу; у другому - спілкування в загальному плані розуміють як один із видів діяльності (мається на увазі насамперед мовна діяльність), і щодо неї виявляються всі елементи, властиві діяльності взагалі (потреби, мотиви, мета, дії, операції та ін.) [5]. Справедливо підкреслюючи важливість “найголовнішого - безсумнівного звязку між діяльністю й спілкуванням”, сама Г.М. Андрєєва пропонує “найбільш широке розуміння звязку спілкування й діяльності, коли спілкування розглядається і як сторона спільної діяльності (оскільки сама діяльність не тільки праця, але й спілкування у процесі праці), і як її своєрідний дериват” [5, с. Таке широке розуміння звязку спілкування й діяльності відповідає, на думку авторки, широкому розумінню самого спілкування “як найважливішої умови присвоєння індивідом досягнень історичного розвитку людства чи то на мікрорівні, у безпосередньому оточенні, чи то на макрорівні, у всій системі соціальних звязків” [5, с. Леонтьєв виділяє таку систему критеріїв, за якими відбувається класифікація видів діяльності спілкування: 1) орієнтованість діяльності спілкування; 2) психологічна динаміка діяльності спілкування; 3) семіотична спеціалізація діяльності спілкування; 4) ступінь опосередкованості діяльності спілкування.Соковніна, процес спілкування як діяльності має таку структуру: 1) програмування мети спілкування й шляхів її досягнення; 2) вербальну й невербальну комунікацію, що виконує програму; 3) контроль над протіканням власної комунікативної поведінки; 4) корекцію власної комунікативної поведінки; 5) контроль за комунікативними вчинками інших осіб, що беруть участь у даному акті спілкування; 6) звірення результатів акту комунікації з програмою; 7) корегування програми для подальших комунікативних актів [4, с.
План
Зміст комунікація спілкування особистість
Вступ
1. Визначення спілкування
2. Що є мотивом, формою та метою комунікації? Які її функції?
3. Класифікація спілкування
4. Опосередкованість людської діяльності спілкуванням