Внесок К. Маркса в соціально-філософську теорію діалектико-матеріалістичного розуміння історії. Значення і недоліки соціології марксизму. Співвідношення особистості і суспільства у працях соціологів Росії. Головні парадигми і напрямки сучасної соціології.
Аннотация к работе
Соціологія марксизмуМатеріалістичне розуміння історії дозволило марксизму чітко виділити економічну сферу життя суспільства, розкрити її сутність, зміст, механізм розвитку і важливу роль у життєдіяльності людей і суспільства в цілому. Незважаючи на серйозне економічне і соціально-політичне відставання тодішньої Росії від Заходу, а також на те, що соціологія прийшла до нас із Західної Європи, а соціологічна думка в ній почала активно функціонувати лише в останній третині XIX ст., соціологія в Росії до кінця XX ст. досягла високого рівня, який мало чим поступався тому, що був на Заході у той період. Це була одночасно і філософська, і соціологічна, і політологічна концепція багатолінійного і паралельного відокремленого розвитку "природних" соціальних систем як своєрідних соціокультурних типів суспільства, особливих цивілізацій. Микола Іванович Кареєв (1850 - 1931 pp.), наприклад, розглядав усі суспільні явища і процеси як результат духовної взаємодії людей, суспільство ("надорганічне середовище") - як складну систему психопрактичних взаємодій особистостей, а його соціальну організацію, якою повинна займатися соціологія, - як продукт соціальної (колективної) психології, показник стану особистості, межі індивідуальної волі. Воно вживається й у найширшому розумінні - як соціологія усього XX сторіччя, і в порівняно більш вузькому, але теж досить широкому розумінні - як соціологія, що склалася лише до 20 - 30-м років нашого століття; і в ще більш вузькому розумінні - як соціологія тільки другої половини XX ст., і в найобмеженішому значенні - як соціологія лише останніх десятиліть.