Характеристика соціальної сутності та функцій культури. Визначення соціальних цінностей і норм, а також класифікація. Аналіз сутності та механізмів соціального контролю. Вивчення феноменів девіантної поведінки та соціальної аномалії, їх форм і типів.
Аннотация к работе
Лекція №6Слово “культура” - латинського походження, яке спочатку буквально означало обробку, догляд, поліпшення. З іншого боку, культура й досі залишається поняттям, в яке кожен бажаючий відповідно до власних уподобань ладен вкласти будь-який зміст. Так, у широкому вжитку культура переважно асоціюється або з чемністю та освіченістю, або зі сферою функціонування соціокультурних інститутів ідеології, моралі, релігії, мистецтва, або навіть обмежується лише мистецтвом та релігією. Наприклад, культура це: 1) надбіологічний спосіб адаптації (пристосування) людства до природного середовища, яке змінюється; 2) форми і способи комунікації; 3) соціальна память людства; 4) нормативно-спадкове програмування суспільної поведінки людей; 5) характеристика типу суспільства або певної стадії його розвитку; 6) єдність людських дій, відносин і установ, які забезпечують соціальну стабільність. Культура - це сфера духовної, ціннісної, комунікативної організації суспільства, яка визначає норми поведінки, мислення, почуттів різних верств населення і націй в цілому.Цінності в житті суспільства виступають соціально-значимими орієнтирами діяльності субєктів, одним із факторів розгортання соціальної історії. Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби, і саме існування цінностей відрізняє людину від тварини. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Роль особливих ідейних скріп в суспільстві виконують соціальні цінності, що виступають у формі соціально-політичних ідеалів, ідей, ціннісних настанов, орієнтацій, надцінних ідей, на зразок національної ідеї. Виконуючи важливу роль інтегруючих, соціалізуючих, комунікативних засад у житті суспільства, цінності забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, високий рівень самосвідомості і організованості його членів.Термін "соціальний контроль" був запроваджений в науковий обіг французьким соціологом і соціальним психологом Габріелем Тардом. Згодом Тард розширив розуміння цього терміна і розглядав соціальний контроль як один із найголовніших факторів соціалізації. Соціальний контроль - спосіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного впливу на діяльність соціальних субєктів. До таких механізмів належать: ? власне контроль, який здійснюється зовні, у тому числі шляхом покарань та санкцій; Неформальний контроль ґрунтується на схваленні або засудженні дій людини з боку її родичів, друзів, колег, знайомих, а також з боку громадської думки, яке висловлюється через звичаї і традиції, або через засоби масової інформації.Сутність девіантної поведінки полягає в недотриманні вимог соціальної норми, у виборі іншого, ніж вона прописує, варіанту поведінки в тій чи іншій ситуації, що призводить до порушення ступеня взаємодії особистості й суспільства, групи й суспільства, особистості й групи. До першого типу відносять, як правило, таку поведінку, що набирає суспільно несприятливих, навіть дуже небезпечних форм (наприклад, злочинність), внаслідок чого суспільство змушене застосовувати відповідні санкції. Причинами такої поведінки можуть бути також дефекти правової й моральної свідомості людей, які часто повязані навіть із особливостями їхньої емоційно-вольової сфери, настроєм, сподіваннями. Другий тип девіантної поведінки повязаний із процесом розвитку суспільства, застарілістю його соціальних норм, критеріїв та стандартів, які необхідно змінювати, оскільки вони гальмують процеси суспільного розвитку. Найбільш стійкі й небезпечні для суспільства і особистості, найбільш важкоусувані соціальні відхилення в поведінці належать до явищ соціальної патології.