Розгляд становлення прикладних досліджень, призначених для соціологічного супроводу виборчих кампаній. Забезпечення електоральних опитувань в країнах Заходу та на Україні. Обґрунтування методик, що застосовуються на виборах російськими соціологами.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукДослідження історії, методології, методики та практики соціологічного забезпечення виборчих кампаній у країнах Заходу, Росії та в Україні зумовлено як теоретичними так і практичними чинниками. Такі вибори дають змогу соціологам отримувати більш чи менш обєктивні дані про соціально-політичну поведінку та політичний вибір населення країни, порівнювати результат вибіркових соціологічних досліджень та масових опитувань населення з електоральною поведінкою генеральної сукупності виборців, якої немає у більшості інших галузей соціології. А тому дослідження тенденцій електоральної поведінки має важливе теоретичне і практичне значення не тільки для політичної (електоральної) соціології, але й для розвитку загально-соціологічної теорії. Особливо великого значення такі дослідження набувають в умовах перехідного, неусталеного демократичного суспільства, коли від результатів виборів залежить не тільки, яка партія чи кандидат отримає владу, але й напрям розвитку суспільства. У вітчизняній соціологічній науці проблема соціологічного забезпечення виборчих кампаній, дослідження і прогнозування електоральної поведінки залишається малодослідженою і почала розроблятись тільки наприкінці 80-тих років.Ці прикладні опитування проводились засобами масової інформації (газети “Херрісберг Пенсільванієн”, “Ню-Йорк Геральд” тощо) і не спирались на достатньо методичну та методологічну основу, що призводило до значних похибок в оцінці шансів кандидатів і прогнозуванні результатів виборів. Отже навіть суттєвий прогрес у розвитку математичного та методичного забезпечення електоральних досліджень і розробок, теоретична концептуалізація тенденцій електоральної поведінки зовсім не забезпечує навіть провідні електоральні центри Заходу від певних похибок при прогнозуванні результатів виборів, при розробці стратегії і тактики кандидатів і партій. Але при всіх політичних системах (при яких практикуються демократичні вибори) та виборчих системах соціологічне забезпечення виборчих кампаній передбачає отримання і надання субєктам виборчого процесу інформації про передвиборчу ситуацію, перебіг виборчої кампанії та зміни шансів різних кандидатів, розробку короткострокових прогнозів результатів голосування, чи розподілу депутатських місць, маркетингового аналізу передвиборчого поля і пошук шляхів і методів для досягнення успіху на виборах певних кандидатів та партій, розробку стратегії та тактики їх передвиборчої кампанії. Загальне ставлення до партій та політиків відображається в рейтингу довіри, а спеціальні види ставлення відображаються в інших видах рейтингів, головним з яких є рейтинг вибору (таке ставлення до субєктів вибору, яке виявляється в готовності відати свій голос на виборах за них), негативний рейтинг (таке ставлення до субєктів вибору, яке виявляється в неточності голосувати за них за будь-яких умов), рейтинг симпатії (таке ставлення до субєктів виборчого процесу, яке виявляється ще не готовністю голосувати за них, але наявності певної схильності до них), рейтинг другої позиції (таке ставлення до субєктів виборчого процесу, яке виявляється в готовності підтримати їх на виборах в разі “вибуття” чи “втрати обличчя” основного субєкта). У другому розділі “Становлення та розвиток соціологічного забезпечення виборів в Україні та Росії (1990-2000) розглянуто коротку історію новітніх спроб соціологічного забезпечення виборчих кампаній у Росії та Україні в 90-х роках, аналізуються методи та результати досліджень і прогнозів президентських (1991, 1994) та парламентських (1990, 1994, 1998) виборів в Україні та президентських (1996 і 2000) і парламентських виборів (1993, 1995, 1999) у Росії.