Загальна біографія італійського соціолога і економіста В.Ф. Парето. Вивчення історії формування поглядів науковця. Теорія еліт у суспільстві. Розгляд основних концепцій і логічності дій. Еліти у соціології Парето. Ірраціональні аспекти соціального життя.
Аннотация к работе
Національний університет державної податкової служби України Реферат з дисципліни "Соціологія" на тему: Соціологічна система Вільфредо Федеріко ПаретоПарето був яскравим представником так званого психологізму в соціології.Vilfredo Pareto; *15 липня 1848, Франція-† 19 серпня 1923, Лозанна, Швейцарія) - італійський економіст і соціолог, зробив важливий внесок в економіку, соціологію і моральну філософію. Він ввів поняття ефективності Парето і допоміг розвитку галузі мікроекономіки. Парето створив працю про соціальну політику під назвою «Розум і суспільство». Існує декілька інтерпретацій поняття «еліта», особливо тих характерних рис, які за визначенням повинні обєднувати людей в імя спільної мети: деякі вважають, що елітою можуть вважатися тільки найбільш обдаровані люди, інші - знатні походженням, треті - фінансово забезпечені і багаті. Засновниками теорії еліт були італійці - соціолог Вільфредо Парето та юрист і соціолог Гаетано Моска.Син аристократа, що емігрував до Франції із політичних причин, В.Парето отримав інженерну освіту і почав працювати в римській залізничній компанії. Рано включившись в політичну боротьбу, він став виступати у пресі з критикою економічної політики уряду, вимагаючи свободи торгівлі і невтручання держави в приватні справи. На формування наукових поглядів В.Парето зробили вплив видний італійський економіст М.Панталеоні та професор кафедри політекономії Лозанського університету - Л.Вальрас. Розроблена Л.Вальрасом теорія економічної рівноваги, перенесена В.Парето на область загальнотеоретичних уявлень про суспільство, стала згодом тією основою, на якій будувалася його соціологічна система. В.Парето опублікував ряд статей, що присвячені доктрині Л.Вальраса, в “Економічному журналі”, а після відходу Л.Вальраса у відставку в 1893 р. став керувати його кафедрою.За задумом В.Парето, його соціологічна система повинна була покласти край метафізичним і спекулятивним міркуванням про суспільство, займаючи домінуюче положення в соціально-політичній думці XIX ст. Етичні й взагалі ціннісні елементи в теорії, на думку В.Парето, завжди ведуть до спотворення, фальсифікації фактів, тому підлягають усуненню. З погляду В.Парето, кожну теорію можна розглядати в трьох аспектах: 1) обєктивному - незалежно від автора і сприймаючого її реципієнта; 2) субєктивному - в співвідношенні як з автором, так і з реципієнтом, коли зясовується, чому автор створює свою теорію, а даний індивід її сприймає; 3) утиліті - з погляду її корисності, індивідуальної або суспільної. При цьому В.Парето вважав, що за змістом всі суспільні теорій в рівній мірі помилкові, обмежені, деформовані, оскільки жоден соціолог до нього не керувався логико-експериментальним методом. В.Парето розділяв соціальні дії на логічні і нелогічні, а щоб знайти критерій їх розрізнення, розкладав дію на його складові елементи - зовні спостережувана дія, раціональне його обгрунтовування (яке звичайно дається заднім числом), психічний стан дієвої особи.У свою чергу еліта підрозділяється на дві частини: одна прямо або побічно бере участь в управлінні суспільством (“правляча еліта“, або “правлячий клас“), а інша не бере участь в управлінні й працює в художній або науковій сферах (“неуправляюча еліта“). Самі обдаровані представники низів “підіймаються вгору“, поповнюючи ряди правлячої еліти, члени якої, у свою чергу, деградуючи, “опускаються вниз“, в маси Тут виявляється ідейна спорідненість концепції В.Парето з концепціями Г.Тарда, Г.Лебона, Г.Москі: розподіл суспільства на винахідників і імітаторів (Г.Тард), на вождів і натовп (Г.Лебон), на пануючий і підлеглий класи (Г.Моска). Відбувається циркуляція, або круговорот, еліт - процес взаємодії між членами гетерогенного суспільства, яке уявляється В.Парето у вигляді піраміди з елітою на її вершині. Еліту характеризує високий ступінь самовладання і обачності, уміння бачити слабкі найчутливіші місця в інших та використовувати їх для своєї вигоди, тоді як маси звичайно заплутуються в паутині емоцій і забобонів. В.Парето розвиває ідею про управління масами шляхом маніпулювання їх відчуттями за допомогою ідей, що підпорядковують маси інтересам правлячих класів.Італійський соціолог намалював відштовхуючий в своєму цинізмі образ історії, що складається з картин насильства, афер, злочинів, палацових комбінацій і гризних претендентів на владу. Гуманізм в цих умовах не більше ніж забобон; майбутнє знаходиться в руках політиків, позбавлених совісті, що не замислюються про суспільні наслідки своїх дій, лише б вони вели до бажаної мети. Суспільну рівновагу може забезпечити тільки така еліта, яка може отримувати вигоду з влади, не гидуватиме ніякими засобами, у будь-якому випадку піклується тільки про свої власні інтереси. “Мета виправдовує засоби“, - повторював В.Парето афоризм Н.Макіавеллі, якого він цінував значно вище за будь-яких сучасних авторів. Як справедливо помітив один з дослідників наукової спадщини В.Парето, його песимізм не може бути пояснений меланхолійним темпераментом.