Еволюція поглядів про суть особистості в історії соціологічної думки. Характеристика теорій референтних груп та символічного інтеракціонізму. Процес формування "концепції власного Я" Дж. Мід та Ч. Кулі. Гуманістична теорія особистості А. Маслоу.
Аннотация к работе
Оскільки соціологію людина цікавить насамперед не як продукт природи, а як продукт суспільства, то для неї найважливіше значення має категорія «особистість». Особистість зазвичай розглядається як конкретне вираження сутності людини, втілення й реалізація в ній системи соціально значимих рис й якостей даного суспільства. Особистість - соціальний вигляд людини як субєкта суспільних відносин і дій, що відображають сукупність соціальних ролей, які вона грає в суспільстві. Основна проблематика соціологічної теорії особистості повязана із процесом формування особистості й розвитку її потреб у нерозривному звязку з функціонуванням і розвитком соціальних общностей, вивченням закономірного звязку особистості й суспільства, особистості й групи, регуляції й саморегуляції соціальної поведінки особистості. Особистість як субєкт соціальних відносин, насамперед, характеризується автономністю, певним ступенем незалежності від суспільства, здатністю протиставити себе суспільству.Соціологія досліджує особистість як субєкт соціальних відносин, виділяючи в ній соціально-типові характеристики, які розвиваються під впливом соціальних інститутів, а також шляхи та канали зворотного впливу особистості на соціальний світ. Соціологія по-різному трактує поняття «людина», «особистість», «індивід». «Особистість» служить для характеристики соціального в людині. Особистість - усталений комплекс якостей людини, набутих під впливом відповідної культури суспільства, конкретних соціальних груп і спільнот, до яких вона належить і до життєдіяльності яких залучена [30, 24]. Поняття «особистість» вживається стосовно кожної людини, оскільки вона є носієм важливих рис певного суспільства.Давньогрецька культурна традиція розробляла концепцію «людини розумної» (homo sapiens), яка утверджує думку про відмінність людини і тварини за ознакою розумності. Натуралістичні, позитивістські, прагматичні вчення розглядають «людину діяльну» (homo faber), ігноруючи сутнісну відмінність між людиною і твариною; людина вважається особливим різновидом тварини, що має більшу сукупність природних ознак. Загалом етапи розвитку філософської антропології (вчення про людину) демонструють поступове ускладнення, зміну уявлень про людину та особистість. Соціологічні підходи до вивчення людини, незалежно від способу тлумачення понять «людина» та «особистість», визнають людську особистість своєрідним утворенням, що безпосередньо чи опосередковано виводиться з соціальних факторів. Деякі соціологи розглядають співвідношення раціонального та ірраціонального у людині, що можна вважати наступним критерієм у класифікації соціологічних поглядів на особистість.Особистість вивчається соціологією з позиції її соціально типових якостей, як субєкта соціальних дій. З точки зору першої кожна особистість формується та розвивається відповідно до її природних якостей та здібностей, і соціальне оточення при цьому відіграє не дуже значну роль. Представники іншої точки зору повністю спростовують природні, внутрішні якості та здібності людини вважаючи, що особистість - це деякий продукт, який повністю формується в ході соціального досвіду. Але слід зазначити, що це два крайні погляди на процес формування особистості, хоча практика свідчить, що соціальні фактори формування особистості більш значущі. Прихильники теорії ролей (Мертон, Фрейд, Парсонс) вважали, що соціальна роль виступає важливим елементом механізму взаємодії індивіда з суспільством.У цій теорії соціальна повведінка особистості визначається двома основними поняттями: «соціальний статус» і «соціальна роль». Таким чином, соціальна роль - це сукупність вимог (приписання, побажання й очікування відповідної поведінки особистості), які суспільство предявляє особам, що займають певні соціальні позиції. Соціальна роль, виникає у звязку з конкретною соціальною позицією, яку займає індивід, що має місце в суспільній структурі, одночасно із цим - це конкретний (нормативно схвалюваний) спосіб поведінки, який обовязковий для всіх індивідів, які виконують подібні соціальні ролі. Хоча суспільство й навязує індивідові соціальну роль, характер індивіда впливає на те, якою мірою його поведінка буде відповідати очікуванням інших. Термін «соціальний статус» (від лат. status - стан справ, положення) вперше в соціологічному змісті вжив англійський історик Г.Д.С.Мейн.Психологи спочатку під «референтною групою» розуміли таку групу, стандарти поведінки якої індивід наслідує й норми й цінності якої засвоює. На його думку, саме «референтна група» допомагала розяснити той «парадокс, чому деякі індивіди не асимілюють позиції груп, у які вони безпосередньо включені», а засвоюють зразки й стандарти поведінки інших груп, членами яких вони не є. Інший американський психолог М.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві
1.1 Зміст поняття «особистість» - соціологічне визначення
1.2 Еволюція поглядів про суть особистості в історії соціологічної думки
Розділ 2. Основні підходи до вивчення поняття «особистість»
2.1 Марксистська концепція особистості: розгляд особистості через категорію «праця»
2.2 Рольова теорія особистості: поняття соціального статусу та соціальної ролі
2.3 Теорії референтних груп
2.4 Особистість у теорії символічного інтеракціонізму: процес формування «концепції власного Я» (Дж. Мід, Ч. Кулі)
2.5 Гуманістична теорія особистості А. Маслоу
Висновки
Список використаної літератури маслоу особистість інтеракціонізм