Аналіз контексту сприйняття творчості з позиції такого вагомого явища соціокультурної реальності людини як життєтворчість. Життєтворчість - головний фактор формування гармонійних довгострокових життєвих планів. Огляд співвідношення творчості і свободи.
Аннотация к работе
Соціокультурні виміри творчості у суспільствіУ статті автором аналізується контекст сприйняття творчості з позиції такого вагомого явища соціокультурної реальності людини, як життєтворчість. Життєтворчість виступає однією з форм творчого ставлення до дійсності і є особливим видом свідомого конструювання соціокультурного простору, яке здійснюється людиною у формі побудови життєвих планів, моделей їх реалізації й розкривається нами з позиції самоусвідомленого ставлення індивіда до своїх життєвих процесів. Крім того, на процеси творчості й життєтворчості впливають інтенціональні стани, які є показниками внутрішніх ментальних станів людини. Зазначено, що дослідження інтелектуальної та цілеспрямованої життєтворчості особи з позиції її інтенціональних устремлінь є одним з вагомих підходів, який дає можливість більш обєктивного розуміння механізмів творення значень людиною на шляху її самоздійснення. Інтенціональність є структурним елементом мотивацій, який, проявляючись у процесі комунікації у мовленнєвих актах, бере участь у формуванні індивідуальної сфери значень для людини.Цілком зрозумілим є те, що необхідно змінювати підходи до проблем соціального, переосмислити способи соціальної активності людини у суспільстві, щоб цілісне формування відношень, звязків «людина - суспільство - людина» було зорієнтовано на пошук гармонічних орієнтирів подальшого розвитку. Вагоме значення у реалізації значимих соціальних смислів і їх масової трансляції відіграє такий вид соціальної активності людини, як творчість. У кризових, складних ситуаціях суспільних взаємовідносин творчість постає одним з актуальних і необхідних факторів пошуку способів їх гармонійного розвязання та формування нових соціально значимих символів, які змінять ситуацію самознищення людиною себе й свого руйнівного саморозкриття у суспільстві. Метою дослідження є аналіз такого феномена сучасного соціуму, як творчість, що наразі постає ефективним засобом самоідентифікації, самореалізації, самовиразу та успішного самозбереження як людини, так і суспільства загалом. Злобіна та ін.) також не оминає даного феномена, досліджуючи питання співвідношення творчості і свободи, діяльності, природи та сутності людської активності, цілей та ідеалів у творчому процесі, творчої природи праці, творчості як цілісної характеристики людини, соціально-психологічних та соціологічних основ життєтворчості тощо. життєтворчість соціокультурний реальність свободаЖиттєтворчість є практичною формою реалізації інтенціональних стратегій життя індивідів і здійсненням принципу свідомого ставлення до життя як творчості, що знаходить своє вираження в системі взаємоповязаних уявлень людини, які постійно оновлюються. Своєрідність аналізу життєтворчості полягає в комплексному пізнанні різноманітних явищ і процесів життя людей, зокрема: у виявленні властивостей життєтворчості як загальних умов або передумов життєвої реальності; в аналізі формування та реалізації різних програм життєтворчості, а також інституційних моделей їх реалізації; у розгляді свідомих й інтенціональних станів людини, її сприйняття й конструювання тих сторін реальності, які сприймаються безпосередньо, без допомоги програм-стереотипів, що відповідають за стійкість та системність цієї соціокультурної дійсності.