Аналіз філософських, психологічних та соціологічних підходів зарубіжної і вітчизняної релігієзнавчої науки до проблеми релігійної свідомості та її аспектів. Встановлення окремих складових компонентів структури релігійної свідомості та функціональності.
Аннотация к работе
Київський Національний університет імені Тараса ШевченкаЗахист відбудеться 28 лютого 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01003, Україна, м. Наголошується на необхідності міждисциплінарного дослідження релігійної свідомості. Формулюються критерії визначення релігійної свідомості, серед яких основним є релігійне мислення. В контексті змісту релігійної свідомості розкривається проблема релігійної істини. Ключові слова: релігійна свідомість, релігійність, релігійне мислення, релігійна віра, релігійний досвід, релігійна істина, релігійна мова. релігієзнавчий свідомість філософськийВ українському, так само як і в міжнародному, суспільстві існує соціальна, політична й культурна потреба вивчати релігійну свідомість. Проблема поглиблюється співіснуванням традиційних, нетрадиційних та нових для нашої країни форм релігійності. Адже не можна сказати, чим якісно вирізняється “релігійність” свідомості без встановлення елементів її структури та змістовного наповнення даних елементів. Існує нагальна потреба використання міждисциплінарного дослідження з метою подолання значних розбіжностей в позиціях і підходах до проблеми визначення релігійної свідомості в таких дисциплінарних утвореннях релігієзнавства, як психологія, філософія та соціологія релігії. В зарубіжних дослідженнях деякі аспекти проблеми релігійної свідомості розроблялись у межах психології релігії В.Основна ідея полягає в тому, що можна виділити дві загальні наукові лінії дослідження проблеми: 1) вітчизняну, яка включає релігієзнавчі школи України, Росії та Білорусі; 2) зарубіжну, яка представлена американською та європейською традиціями дослідження релігії. Другий розділ - „Релігійна свідомість як теоретична проблема” - аналізує історію становлення поняття релігійної свідомості, розкриває основні теоретичні проблеми дослідження цього феномену. Доводиться думка про те, що поняття релігійного світогляду можна вживати лише при загальному описі сукупності ідей та уявлень у тієї чи іншої релігійної доктрини, а на індивідуальному рівні релігійний світогляд і релігійна свідомість функціонально однакові, оскільки є певним способом сприйняття людиною обєктивної реальності. Релігійність визначається як специфічний стан свідомості людини, що має якісні характеристики і відповідний спосіб взаємодії зі світом. Пропонується розглядати релігійність не як властивість чи функцію, а як динамічний стан свідомості людини, в якому проблема критеріїв визначення „релігійності” зводиться до виявлення особливостей „релігійної свідомості” як елементу, спроможного достовірно підтвердити індивідуальну релігійність людини.