Метафорика "початку" та "кінця" літературної епохи як механізму символічної інтеграції літератури, культури та суспільства. Специфіка художньої літератури початку ХХІ ст. в контексті розвитку системи соціальних комунікацій, ознаки культурної кризи.
Аннотация к работе
Донбаський державний педагогічний університетРассмотрена метафорика «начала» и «конца» литературной эпохи, которая функционирует как особенный механизм внутренней, символичной интеграции литературы, культуры и общества. Художня література в усій повноті її соціальної та культурної значущості має свої функціональні та хронологічні межі, в яких утворюються специфічні стосунки інтелектуалів з центрами влади і підтримки, структурами літературного ринку та автономними інститутами культурної репродукції суспільства з друком, університетами, школами. Саме в цьому контексті і утворюється ядро книжкової культури і літературної традиції, ідеологія літератури як основного засобу соціальної комунікації, класики як відтворення «духу» суспільства, народу, нації. Потребу ґрунтовного вивчення художньої літератури в сучасному соціумі посилює те, що комунікаційний простір конкретної людини заповнюють зразки масової культури низького ґатунку, змінюючи характер її світосприйняття та обмежуючи рівень комунікаційних звязків лише безпосереднім оточенням, виводячи людину за межі глобальних соціокультурних процесів. Берга, в цей історичний період, з одного боку, відбувається панування масової культури, воно стає все більш відчутним, а з іншого боку, відбуваються процеси активної дивергенції протилежних шарів культури, стратегії і механізми масової культури активно засвоюються культурою елітарною, а масова позичає форми і образи високої культури, саме «ринок» виступає єдиним джерелом легітимних функцій, найбільш повноцінним стає саме поле масової культури, що викликало стратегії адаптації заради цільних практик для широких аудиторій [1, с.Сучасна культура - це культура парадоксів і невідповідностей, прикладом яких можуть виступати такі явища, як модернізм та авангардизм. Змінилися навіть уявлення про час і простір, але не була сформована єдина концепція людини. І культура, заснована на європейській традиції, потребує певного роду рефлексії: осмислення, пояснень. Огляд основних художніх тенденцій в літературній свідомості сучасності дає можливість стверджувати, що різні варіанти взаємодії класичних («космографічних») і модерністських («хаографічних») систем складають «магістральний сюжет» розвитку художньої літератури в комунікаційному просторі сучасності.