Соціокультурні аспекти просодичної організації висловлювань-невдоволень. (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі англійського мовлення) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукОцінюючи проблему взагалі, варто підкреслити, що окремі питання соціальної, культурної та психофізіологічної специфіки вираження семантики емоційного мовлення більшою чи меншою мірою висвітлювались у відомих працях вітчизняних і зарубіжних учених (А.М.Антипова, Н.В.Вітт, Л.В.Златоустова, К.Ізард, Л.О.Кантер, Т.М.Корольова, Н.Б.Мечковська, Е.Л.Носенко, Е.O.Нушикян, О.Д.Петренко, В.Н.Телія, В.І.Шаховський, J.P.Blom, J.L.Fisher, M.A.K.Halliday, W.Labov, E.Sapir, W.Shibles, R.Wardhaugh та ін.). Крім того, потреби комунікативної практики в ситуаціях англомовного спілкування висувають на перший план питання теоретичного обґрунтування та експериментального дослідження специфіки впливу ряду соціальних і культурних факторів на існуючу варіативність інтонаційних засобів реалізації висловлювань-невдоволень у межах норм англійського мовлення, чим, власне, і зумовлюється актуальність даного дослідження. Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що у процесі оволодіння мовою кожен носій завдяки безпосередній комунікативній практиці в колі осіб певного соціального рівня закріплює у своїй свідомості найбільш загальні або інваріантні соціокультурні моделі просодичного оформлення висловлювань-невдоволень. Дослідження здійснювалось на основі використання таких методів: а)огляд стану проблеми базувався на теоретичних загальнонаукових методах (абстрагування, узагальнення, формалізація, індукція та дедукція); емпірико-теоретичних методах (аналіз, синтез, ідеалізація, моделювання); б) розробка програми й методики експериментального дослідження здійснювалась на основі використання загально-методологічних положень лінгвістики взагалі та фонетики зокрема, методу морфологічного аналізу та синтезу систем, а також ряду експериментально-фонетичних методів (аудитивний, акустичний аналіз та ін.); в) проведення експериментів та обробка їх результатів базувались на методах емпіричного дослідження (спостереження, вимірювання, порівняння), а також на спеціально-наукових методах (звукозапис, інтонографічний, компютерно-осцилографічний, метод спектрального аналізу, статистичний метод обробки даних та ін.). Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні рівня розробки питань типології комунікативно-прагматичних типів висловлювань та їх окремих видів, зокрема, висловлювань-невдоволень; у доповненні наукових знань про закономірності взаємодії просодичних підсистем у процесі реалізації висловлювань-невдоволень особами різної соціокультурної приналежності; в обґрунтуванні номенклатури основних структурних компонентів просодичної моделі висловлювань-невдоволень та специфіки їх варіювання в конкретних ситуаціях безпосереднього спілкування.Шляхом аналізу лінгвістичних проблем дослідження соціомаркованих висловлювань у мовленнєвій комунікації встановлено, що лінгвістичною наукою накопичено достатньо знань, які дозволяють здійснити безпосереднє вирішення таких проблем: визначення ролі та місця висловлювань-невдоволень у мовленнєвій комунікації, аналіз та систематизація існуючих видів висловлювань-невдоволень, обґрунтування теоретичних передумов дослідження просодії висловлювань-невдоволень. Висловлювання-невдоволення як один із типів емоційних висловлювань виникають в результаті переживання людиною тих чи інших негативних емоцій, які, будучи усвідомлені нею, виконують роль підґрунтя для побудови та реалізації конкретних видів цих висловлювань. У результаті вирішення зазначеної проблеми нами було розроблено узагальнену модель механізму соціомаркованої комунікації, яка показала, що будь-які відхилення від норм лінгвістичного маркування висловлювань можуть здійснюватися лише в певних межах, які визначаються мінімальними вимогами соціокультурного рівня мовця. Комунікативно-прагматичний зміст трансформується, відповідно до ступеня контрольованості мовцем своїх емоцій, у висловлювання, що передають конкретні почуття: практично неконтрольовані (лють, гнів, ненависть, обурення, розпач, відчай, жах, огида, відраза), слабо контрольовані (злість, роздратування, горе, образа, зловтішання, скорбота, страх, переляк, протест, тривога, вина, сором, приниження, зневага, нехтування, гидування, презирство, заздрість, жаль, ворожість, страждання) та цілком контрольовані (незадоволення, смуток, побоювання, переживання, досада, розчарування, печаль, сум, незгода, занепокоєння, хвилювання, стурбованість, сумнів, підозра, недовіра, докори сумління, каяття, гидливість). При цьому для експериментально-фонетичного обґрунтування варіантних реалізацій просодичної моделі висловлювань-невдоволень доцільно використовувати такі ознаки їх реалізації: ситуація спілкування (формальна, неформальна), соціокультурний рівень мовця (високий, середній, низький), виражені почуття (гнів, обурення, роздратування, протест та ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ