Поворот від технократичної, об’єкт-суб’єктної парадигми в розумінні управлінської взаємодії керівника закладу середньої освіти до гуманітарної. Постановка питання про соціально-психологічне середовище управлінської діяльності керівника закладу освіти.
Аннотация к работе
Соціально-психологічний аспект управлінської взаємодії керівників (на прикладі держаних установ і громадських організацій)Проведений аналіз наукових джерел показує, що сучасна наукова думка в галузі психології управління характеризується посиленням уваги до особистісної ідентифікації, вивченням рушійних сил розвитку особистості керівника, акцентуацією уваги на власній внутрішній активності субєкта, урахуванням психологічних умов розвитку в системі управлінських кадрів (О.І. Отже, соціально-психологічний аспект управлінської діяльності повинен бути спрямований на пошук відповіді на запитання про внутрішню психологічну особливість цього виду управління, в якій мають інтегруватися наукові дані, що характеризують: 1) психологію особистості керівника, вчителя, психологію їх праці, 2) психологічну структуру учня, 3) типи, способи і стилі управління, 4) взаємини між учасниками взаємодії, 5) місце соціально-психологічних чинників у цілісному управлінському процесі. Щодо соціально-психологічної специфіки управління, то головним його завданням є забезпечення найбільш раціонального функціювання всієї організованої системи, оптимальне з точки зору соціальних та психологічних потреб включення учасників управлінського процесу в керовану діяльність шляхом актуалізації внутрішньої мотивації підлеглих (за власною ініціативою, бажанням, волею і вмінням вирішувати завдання, що стоять перед школою), підвищення їх відповідальності за результат виконуваної роботи, регулювання їхніх дій, експертно-консультативної та комунікативної роботи. Стосовно управлінської взаємодії, то її потреба та необхідність зумовлена певними причинами: по-перше, якщо включення у взаємодію може відбуватися стихійно, нецілеспрямовано або у небажаному вигляді, формі, то управлінська взаємодія - це цілеспрямований процес включення людини в різні види ділового спілкування відповідно до потреб загальноосвітньої школи; по-друге, якщо включення людини у взаємодію може здійснюватися на підставі генетичних програм, то управлінська взаємодія - це процес, що зумовлений включенням в суспільні процеси на підставі соціокультурних програм. Розвиток обох підходів відповідає основним тенденціям сучасної системи управління закладами середньої освіти: 1) перехід від традиційних форм управління (вони зазначені вище) до сучасних управлінських технологій, орієнтованих на соціально-психологічне забезпечення системи розвитку особистості керівника закладу освіти, на рефлексію як внутрішній механізм розвитку професійного мислення, на мотивацію як рушійну силу розвитку особистості керівника; 2) гуманізація управлінської взаємодії керівника; 3) зменшення ролі авторитарного стилю у діловому спілкуванні (надання переваги принципам всезагальної участі, співробітництва, залучення всіх членів навчально-виховного процесу до управління школою); 4) актуалізація людського чинника в управлінні, його комунікативного потенціалу (психологічних і соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності керівника закладу освіти: ефективне використання власного потенціалу та можливостей підлеглих, що передбачає: вивчення психологічних чинників, пов’язаних безпосередньо з керівником; аналіз психологічних чинників, зумовлених психологічними характеристиками членів того колективу, яким він керує - соціально-психологічне середовище колективу, психологічна сумісність учасників взаємодії тощо; дослідження психологічних чинників, пов’язаних з діловим спілкуванням та взаємодією керівника та підлеглих - особливості відображення, сприймання та розуміння, встановлення психологічного контакту тощо); 5) активізація уваги до взаємодії керівника закладу освіти з шкільною психологічною службою (визначення функціонального змісту керівника щодо управління психологічною службою, визначення функцій шкільних психологів та психологічних служб тощо).