Загальний аналіз феномена співзалежності та явища насильства в сім’ї. Характеристики психічного стану співзалежних жінок, які зазнали насильства в сім’ї з боку залежного від алкоголю чоловіка. Наслідки впливу індивідуальних та групових методів корекції.
Аннотация к работе
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ СТАНУ СПІВЗАЛЕЖНИХ ЖІНОК, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМЇСитуація в українських родинах привертає увагу дослідників до гендерного аспекту взаємин і спонукає до вивчення насильства над жінкою в алкогольно узалежнених сімях. З огляду на це актуальним є дослідження детермінант змін психічного стану жінок, які зазнали насильства в сімї, в процесі індивідуальних (індивідуальної короткострокової націленої психотерапії) та групових (тренінгу асертивності) методів соціально-психологічної корекції. Дисертаційна робота повязана з розробкою та введенням до освітньо-професійної програми бакалаврату Школи соціальної роботи Національного університету “Києво-Могилянська Академія” вибіркової професійно орієнтованої дисципліни “Соціально-психологічна робота з жінками, які зазнали насильства в сімї”. Предметом дослідження є детермінанти змін психічного стану жінок, які зазнали насильства в сімї з боку залежного від алкоголю чоловіка, в процесі впливу індивідуальних та групових методів соціально-психологічної корекції. Мета дослідження полягає у виявленні детермінант змін та визначенні шляхів оптимізації психічного стану співзалежних жінок, які зазнали насильства в сімї, засобами соціально-психологічної корекції.Жінки в таких дисфункціональних родинах зазнають подвійної травматизації: є жертвами насильства з боку чоловіка і перебувають у стані співзалежності, який тривалий час не був предметом дослідження у сфері вітчизняної соціальної психології. Незважаючи на розробку окреслених проблем, недостатньо вивченим є питання стосовно самого психічного стану жінок, які є співзалежними і зазнають насильства, що і було обєктом нашого дослідження. У другому розділі “Основні підходи психокорекції психічного стану співзалежних жінок, які зазнали насильства в сімї” висвітлено підходи зарубіжних і вітчизняних фахівців до стратегій соціально-психологічної роботи з жертвами насильства в сімї та співзалежними. До участі в дослідженні за згодою залучалися жінки, чиї чоловіки перебували на стаціонарному лікуванні з діагнозом F 10.2 “психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності” та проходили курс індивідуальної психокорекції з психологом. У процесі дослідження було встановлено, що психічний стан співзалежних жінок, які зазнали насильства в сімї, характеризується низьким рівнем контролю над емоціями та впевненості в собі, самооцінки, високим рівнем тривожності, некритичністю мислення, порушеннями процесу самоідентифікації, браком умінь поводитися асертивно, почуттями провини та сорому, підвищеною конформністю, низькою активністю, приступами гніву та агресії.До індивідуально-психологічних детермінант змін психічного стану слід віднести вік та повязаний із ним рівень розвитку рис самоактуалізації жінок, субєктивну оцінку стану фізичного здоровя, персонологічний тип жінки - закріплений життєвий сценарій особистості, який формує її позиції щодо власної активності. Високий рівень розвитку рис самоактуалізації детермінує позитивні зміни рівня впевненості в собі та поваги до себе, а субєктивна оцінка фізичного стану здоровя виступає детермінантою рівня самооцінки як складової “Я-концепції” особистості за шкалами “щастя”, “повага”, “успіх”, “впевненість у собі” та “любов”. Диференціація змін психічного стану визначається певним персонологічним типом жінки (рятівний, мученицький, апатичний, контролюючий), який детермінує вибір оптимальних шляхів корекції: індивідуальної, в більшій мірі спрямованої на зміни в когнітивно-емоційній сфері особистості, для рятівного та апатичного типів і групових методів, що діють через специфічні терапевтичні фактори групової взаємодії, для контролюючого і мученицького типів. Оптимальною моделлю втручання, що зумовлює найбільш позитивну динаміку психічного стану співзалежних жінок, які зазнали насильства в сімї, зокрема з огляду на показники самооцінки, впевненості, самоактуалізації, тривожності, є комплексна програма психокорекції: індивідуальна короткострокова психотерапія з наступною участю жінок у тренінгу асертивності порівняно з результатами впливу окремих названих видів втручання - складових програми. Проведення індивідуальної роботи перед участю в тренінгу асертивності дає змогу не лише зменшити прояви певних характеристик стану жінок (підвищену тривожність, невпевненість, пасивність), але й активізувати жінок до роздумів про зміни та підвищити їхню мотивацію до участі в груповій роботі, що особливо актуально для жінок більш старшого віку.