Встановлення загальних та індивідуальних особливостей адаптивної діяльності студентів-підлітків, які детерміновані структурними компонентами адаптації (когнітивним, емоційно-оцінним, поведінковим) у поєднанні з індивідуально-психологічними особливостями.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТНауковий керівник - доктор психологічних наук, професор Приходько Юлія Олексіївна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, професор кафедри педагогіки і психології. Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України, Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання, директор; кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, Пенькова Олена Іванівна, Інститут психології імені Г.С.Костюка, провідний науковий співробітник лабораторії психології особистості. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601 м. Дисертацію присвячено питанням процесу активізації та прискорення процесу соціально-психологічної адаптації студентів підліткового віку до нових умов навчання. Встановлено загальні та індивідуальні особливості адаптивної діяльності студентів-підлітків, які детерміновані структурними компонентами адаптації (когнітивним, емоційно-оцінним, поведінковим) у поєднанні з індивідуально-психологічними особливостями підлітків.Проте, як свідчать життєва практика та наукові дослідження, далеко не кожен з них спроможний швидко і без особливих психологічних травм адаптуватись до нової соціальної ситуації, свого нового статусу, а це, безумовно, позначається не лише на самопочутті підлітка, але й на якості засвоєння ним знань, взаєминах з однолітками, батьками та педагогами, на його поведінці, вчинках та особистісному становленні загалом. Досить неоднозначно визначаються критерії виміру рівнів адаптивності, умови та психологічні механізми прискорення даного процесу на різних вікових етапах та у різних сферах життєдіяльності людини, недостатньо зясовані зовнішні та внутрішні чинники адаптації, а також питання про те, як впливають індивідуально-психологічні та особистісні характеристики субєкта на особливості його адаптації до нових умов навчання тощо. Вчені наголошують на важливості дослідження даної проблеми, підкреслюючи при цьому, що соціальну адаптацію неможливо виключити ні з процесів соціалізації і виховання, ні з життя взагалі, оскільки це “багатофакторний та багатовимірний процес входження особистості у нове соціальне оточення з метою спільної діяльності у напрямку прогресивної зміни як особистості, так і середовища” (О.Мороз). Зважаючи на соціальну значущість проблеми адаптації та її недостатню розробку в психолого-педагогічній науці, нами була обрана тема дисертаційного дослідження “Соціально-психологічна адаптація підлітка до нових умов навчання”. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає: в уточненні понять адаптивності та адаптації; у зясуванні взаємозвязку адаптації з індивідуально-типологічними й особистісними характеристиками підлітків; у виділенні критеріїв (продуктивного, який характеризує адаптацію з точки зору ефективності певного виду діяльності, та гомеостатичного, який є показником “витрат” на адаптацію і який характеризує її з точки зору витрат психофізіологічних ресурсів і збереження фізичного і психічного здоровя) та рівнів (високий, середній, низький) соціально-психологічної адаптації підлітків; у виявленні особливостей функціонування когнітивного, емоційно-оцінного та поведінкового компонентів у процесі адаптації; в обгрунтуванні системи психокорекційних заходів, спрямованих на активізацію та прискорення процесу адаптації студента-підлітка.У першому розділі “Теоретичний аналіз проблеми адаптації особистості” міститься аналіз наукових підходів до вирішення проблем адаптації як обєкту дослідження, висвітлення проблематики підліткового віку з погляду проявів індивідуально-психологічних особливостей та основних тенденцій становлення потенціалу “Я”; висвітлення неперервності адаптації, що відбувається у складному соціально-психологічному середовищі, що є актуальним рівнем середовища життєдіяльності (просторові, часові і змістовні рамки). Поняття адаптація, адаптованість, адаптивність були обєктом наукового аналізу в напрямках фізіологічної, філософської, педагогічної та психологічної наук. Розглядаючи застосування поняття адаптації у психології, вчені виділяють два моменти: перший - це взаємообумовленість акомодаційного і асиміляційного процесів (О.Леонтьєв, У.Найсер, Ж.Паже, Ю.Румянцев та ін.); другий - залежність характеру адаптаційних можливостей від стадії онтогонезу (Г.Балл, М.Басов, Л.Божович, Є.Ільєнков, О.Лазурський, В.Мясіщев, П.Перепелиця).