Аналіз орієнтацій фахівця в галузі державного управління на реалізацію ефективної внутрішньої та зовнішньої комунікативної взаємодії з партнерами з ділового спілкування. Відповідність політики новаціям під час реалізації завдань у сфері правління.
Аннотация к работе
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТА УМОВИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦЯ В ГАЛУЗІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯСучасна практична психологія використовує різноманітні методичні прийоми, механізми розвитку у фахівця в галузі державного управління умінь і навичок спілкування, взаємодії, розуміння та взаєморозуміння. Комунікативна компетентність фахівця в галузі державного управління передбачає наявність знань із психології, соціальної психології, паблік рілейшнз, а також досвіду, інтелекту, ерудиції, емпатії та вміння їх застосовувати під час своєї діяльності. Результативність комунікативної підготовки фахівців у галузі державного управління залежить від дотримання вимог, що забезпечують ефективність формування в них вмінь і навичок спілкування: 1) висока професійна значущість навчання - психологічна готовність державного службовця до оволодіння практикою ділового спілкування; Іншою складовою частиною комунікативної компетентності є комунікативні здібності людини, тобто її вміння налагоджувати контакти і процес спілкування, здатність керувати цим процесом (проявляти активність у потрібний момент, брати на себе ініціативу в спілкуванні, активно реагувати на стан партнера і впливати на нього, вміло застосовуючи різні засоби), уміння представити себе, правильно оцінювати свою реакцію і реакцію партнерів під час спілкування та при змінах у ситуації. Комунікативні вміння обєднують вміння: вміння користуватися різними видами читання; вміння вести діалог з додержанням вимог мовле-невого етикету; вміння усно і письмово відтворювати висловлювання; вміння створювати звязні тексти в певній композиційній формі.