Запровадження суду присяжних як позитивний момент у проведенні судової реформи за О.Ф. Кістяківським. Участь суспільства в утвердженні принципу незалежності і незмінності суддів. Публічність, гласність у судочинстві. Порядок складання списків засідателів.
Аннотация к работе
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА ІНСТИТУТУ СУДУ ПРИСЯЖНИХ У НАУКОВИХ ПОГЛЯДАХ ПРОФЕСОРА О.Ф.Проведення судової реформи передбачає вирішення великої кількості питань і проблем, що постали перед законодавцем і суспільством, яке має втілювати безпосередньо в життя певні ідеї. Автору хотілося б висвітлити деякі фрагменти з його праць, присвячених інституту суду присяжних, оскільки дане питання становить значний інтерес для вітчизняної юридичної науки і практики і тим самим повернути до життя несправедливо забуте імя видатного науковця, вчені заслуги якого ще за життя були одностайно визнані всіма видатними діячами юридичної науки в Російській імперії, внаслідок чого його було обрано почесним членом московського юридичного товариства, почесним членом двох російських університетів, що зібрали найбільш видатних діячів у галузі юридичної науки [3, с. Кістяківський аргументовано виклав свої заперечення проти тих тверджень, що російський народ не був ще готовий до введення такої форми правосуддя як судочинство за участю присяжних засідателів. Так, за даними досліджень вченого, у період ранньофеодальної монархії участь народу у здійсненні кримінального правосуддя була значною: рішення по справі, а значить і доля підсудного, більше залежали від думки представників громадськості, ніж коронних суддів, які на той час виконували в основному роль посередників та збирачів податків і зборів. Присяжні більш здатні, ніж судді, вникнути у фактичну сторону справи, оскільки суддя більше звертає увагу на деталі справи, коли він повинен викласти їх присяжним, ніж коли він робить це для самого себе.