Дослідження соціально-політичних проблем розвитку Соціалістичної Республіки В"єтнам в період економічного реформування, спрямованого на побудову ринково-орієнтованої економіки (80-90-ті рр.). Політичні передумови реформування в"єтнамського суспільства.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукСоціалістична Республіка Вєтнам (СРВ) та Китайська Народна Республіка (КНР), зокрема, еволюціонували в новий тип синтетичного суспільства, підтвердивши, тим самим, виправданість загальної спрямованості теорії конвергенції У.Ростоу, котра розглядає "незахідні" суспільства як дещо незавершене, здатне надбати стабільність лише в подальшому процесі змін. Актуальність досліджуваної теми повязана й з тією обставиною, що досвід "вєтнамської перебудови" довів хибність очікуваних багатьма західними політологами лінійних трансформаційних змін, що базувались на тезі про приховану полярність різноспрямованих "еталонних типів" суспільства, в умовах якої процес трансформації "незахідних суспільств" веде до витіснення всіх його громадсько-політичних ознак "західною модернізацією". Крім того, в умовах глобалізації світового розвитку і дедалі більшої взаємозалежності світових товарних і фінансових ринків від соціально-політичної ситуації окремих країн, коли будь-які непередбачені політичні події в одній країні найнесподіванішим чином можуть відбиватися на інших, навіть територіально віддалених (приклад тому - політичні колізії в Росії і реакція на них американського, європейського та азіатського фінансових ринків), зумовлює актуальність кожного нового дослідження соціально-політичних процесів, вивчення досвіду окремих країн, тим більше тих, які не є прикладом конфронтаційності або типовості. До того ж, вєтнамський досвід запровадження ринкових реформ може виявитись важливим і корисним для України з точки зору апробованої практики дотримання співвідношення між економічними та соціальними перетвореннями, уникнення хаосу "надмірного ринку", виправданої поступовості в соціальній політиці властей тощо. розкрити співвідношення і рівень взаємозалежності політики і економіки в теорії та практиці реформаційного курсу у Вєтнамі;В першому розділі “Політика реформування вєтнамського суспільства в 80-90-ті роки: цілі, процеси, наслідки” проаналізовано еволюцію економічної політики КПВ з часу обєднання країни до сьогодення, методи та засоби її здійснення. Скрутне економічне становище, в яке потрапила країна на межі 70-80-х років внаслідок такої політики, створило передумови для пошуку більш гнучких шляхів розвитку, коригування темпів і методів соціалістичного будівництва. Керівництво країни у своїй політиці спиралося перш за все на класичні постулати марксизму-ленінізму, і будь-які явища, що їм суперечили (сімейний підряд в сільському господарстві та розширення господарської самостійності промислових підприємств), не сприймалися як рівноправні і через те не набули подальшого розвитку. Суть цього перегляду полягала у тому, що не звужуючи межі державного втручання в економічну сферу життя суспільства, режим, проте, змінював характер такого втручання в напрямі підвищення компетенції держави як підприємця. В розділі проаналізовано вплив реформаційної державної політики на розвиток основних господарських секторів країни (сільського господарства, приватного, державного, іноземного секторів) і відзначено її модернізаційну спрямованість та стабілізаційний характер на соціально-економічний стан вєтнамського суспільства.Загальні результати дисертаційного дослідження викладені у висновках, основні з яких виносяться на захист: На відміну від європейської частини геополітичного простору, де демонтаж соціалістичної системи був швидкоплинним (рубіж 80-90-х рр.), та ще й в умовах домінування політичної сфери над економічною, в "далекосхідній частині" системи - Вєтнам та КНР - перетворення розпочались значно раніше, носили регульований характер, нарешті охоплювали економічну сферу, розповсюджувались через економічну сферу на все суспільство і, взагалі, розвивались як феномен завдяки економічній сфері соціального буття. Модернізаційний поступ у Вєтнамі не змінив ні державно-політичної надбудови суспільства, ні цілей і принципів державного устрою, ні формально-ідентифікаційних ознак політичного режиму, ні форм державної влади. Ідеологічні, політичні, соціальні та культурні зміни в житті вєтнамського суспільства все ж відбулись, але як супутні економічним перетворенням; ці зміни не мали структурного знаменника, структурного індексу, фізичного виразу, а обмежувались тонкоорганізованим та важкоідентифікованим простором мутацій та перероджень ідеологічної, політичної й культурної діяльності КПВ і відповідних вимірів життя вєтнамського народу. Перегляд критеріїв та принципів марксистської доктрини, відмова від основоположних ідейно-політичних догм соціалістичної теорії, неформально санкціонована реорганізація законів громадського буття на основі вивільнення підприємницького потенціалу вєтнамців - все це, разом з економічними перетвореннями, демонтувало систему міфологізованої соціалістичної організації суспільства.