Дослідження соціально-політичних процесів у селі Кримської АРСР. Порівняння ленінської політики щодо селянства зі сталінською політикою "соціалістичного перетворення" села. Політичні умови, пов"язані із задоволенням економічних потреб верств селянства.
Аннотация к работе
СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В СЕЛІ КРИМСЬКОЇ АРСР 1920-х РОКІВ 01 - Історія України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Робота виконана на кафедрі російської історії Таврійського національного університету імені В. І. Науковий керівник: доктор історичних наук, профессор ДЕМЕНТЬЄВ МИКОЛА ЄГОРОВИЧ, завідувач кафедри російської історії історичного факультету Таврійського національного університету імені В.І.Періоди реформ завжди були переломними віхами в історії будь-якої держави, і Україна в данному разі не є винятком. Найбільш цінним з цієї точки зору є період 20-х років нашого століття, коли в СРСР, до складу якого входила тоді Україна, проводились реформи, в основу яких було покладено принципи нової економічної політики. Дослідження соціально-політичних процесів у кримському селі 20-х років має величезне значення для історичної науки, оскільки ця тема недостатньо висвітлена в українській та зарубіжній історіографії. Предметом дослідження є соціально-політичні процеси, які відбувалися у кримському селі, при здійсненні більшовицької аграрної політики. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 20-х років XX століття, коли в країні проводилась політика реформ, складовою частиною якої було вирішення соціально-економічних проблем села.Якщо тема аграрних перетворень у радянському селі не була закрита для дослідників, то лише з огляду на ідеологічну потребу підтвердити правильність більшовіцкої політики в процесі побудови соціалізму на селі і утвердити торжество колективного господарства. Імпульс до наукових історичних досліджень соціально-політичного становища села 20-х років дали рішення ХХ і ХХ? зїздів КПРС, які засудили культ особи Сталіна і націлили суспільствознавців на подолання його наслідків у сфері науково-політичної думки. Однією з головних перешкод для обєктивного висвітлення соціально-політичних процесів у радянському селі 20-х років було те, що багато «білих плям» нашої історії були звязані з іменами істориків, економістів, соціологів, юристів, діячів аграрної сфери, незаслужено обмовлених і засуджених. Склалася суперечність: з одного боку зявилась відносна можливість вивчати архівні документи і матеріали, збагачуватися знаннями стану справ у радянському селі 20-х років, з іншого боку, продовжувала мати місце неможливість відкрито публікувати у пресі оцінки та висновки, які не відповідали партійним догматам. Майже всі дослідники 90-х років єдині в думці, що головною невирішеною проблемою 20-х років була проблема перспектив непу.Таким чином, проведене наукове узагальнення проблем соціально-політичного розвитку кримського села 1920-х років демонструє неспроможність політики партійних і радянських органів у вирішенні аграрного питання як у Кримській АРСР, так і у масштабах всієї країни. Основне гасло більшовиків «земля - селянам» по суті ніколи не було ленінським, оскільки його висунула есерівська партія. Аналіз соціально-політичного становища кримського села свідчить, що розпочаті Леніним перетворення економіки села на соціалістичних засадах були продовжені Сталіним, який не вніс в ленінську теорію і практику кардинальних змін, а лише довів їх до логічного завершення: ліквідації індивідуального селянського господарювання та створення колгоспно-радгоспної системи. Проголосивши на VШ зїзді РКП (б) в 1919 році новий курс на створення і зміцнення союзу робітничого класу з середняками, в реальній практиці, як свідчить аналіз матеріалів Криму, до кінця 20-х років більшовизм продовжував спиратись головним чином на бідняцько-батрацькі верстви села, що вносило в політику і в практичні дії більшовиків суперечливість і непослідовність. На прикладі Криму видно, як незважаючи на перехід до нової економічної політики, партійне і радянське керівництво постійно збивалось на шлях командування і адміністрування відносно заможних селян і всіх непманських елементів села, сприяло посиленню процесу класової диференціації на селі, віддавало перевагу політичним інтересам держави над економічними.