Підходи до розуміння соціально-педагогічних характеристик дітей "групи ризику" – поняття, що позначає категорії дітей, чий соціальний стан за тими чи тими ознаками не має стабільності. Основні види роботи соціального педагога з дітьми "групи ризику".
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва Кафедра соціальної роботи КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Соціальна педагогіка» СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ «ГРУПИ РИЗИКУ» ОНУФРІЄНКО Оксана Володимирівна Науковий керівник - Тихолоз Валентина Василівна Черкаси - 2012 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ДІТИ «ГРУПИ РИЗИКУ» 1.1 Основні підходи науковців до розуміння соціально-педагогічних характеристик дітей «групи ризику» 1.2 Психолого-педагогічна характеристика дітей «групи ризику» 1.3 Характеристика причин появи дітей «групи ризику» РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ «ГРУПИ РИЗИКУ» 2.1 Основні види роботи соціального педагога з дітьми «групи ризику» 2.2 Соціально-педагогічна діагностика поведінки дітей «групи ризику» ВИСНОВКИ ДОДАТКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Актуальність дослідження. Сьогоденний стан суспільної моралі як один із чинників поведінки людини характеризується тим, що в роки вияву негативних явищ в економіці, поглиблення розшарування суспільства на багатих та бідних, значною мірою втрачено важелі формування світогляду молодого покоління. Проте шкільні вчителі найчастіше бувають не в змозі допомогти таким дітям, не спроможні проводити належну соціально-педагогічну діяльність у цьому напрямі. Завданням яких є ефективне подолання дезадаптації дітей «групи ризику», попередження девіантної поведінки. Наприклад, П.Д. Павленок [17] та Р.В. Овчарова [16] досліджували основні групи факторів ризику, котрі створюють ймовірну небезпеку для дитини. Бовть[1], Н.Ф. Дівіцина[4], О.В. Стельмах[25], Г.Н. Штінова та М.А. Галагузова[29], Н.Ф. Перешеїна та М.Н. Залстроцева[21], Н. Зобенько[7], В.П. Кащенко[11], Н.Ю. Максимова[15], Ю.А. Клейберг[12] та ін. у своїх роботах значну увагу приділили «групам ризику», причинам їх появи та поняттям девіантної, адитивної поведінки. Проблему виявлення соціально-педагогічних умов ефективної роботи з дітьми «групи ризику» досліджували такі вчені, як Р.В. Овчарова[16], Н.П. Докторович[4], Т.Д. Золотова[6], Л.М. Завацька[9], Н.А. Литвинова[13], В.П. Лютий[14], М.В. Дубравіна[19], В.Г. Сенько[24], С.Я. Харченко[28], В.М. Шахрай[30] та ін. На думку Л.Я. Оліференко «діти групи ризику» може вважатися сьогодні загальноприйнятим та мається на увазі, що ці діти перебувають під впливом деяких небажаних чинників [19, с. До категорії неповнолітніх «групи ризику» належать підлітки з неблагополучних сімей, які погано встигають у школі, характеризуються різними виявами девіантної поведінки. Г.Д. Золотова зауважує, що адиктивна поведінка - це різновид девіантної поведінки, для якого притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних психоактивних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій [6, с.93 ]. Н.В. Перешеїна та М.Н. Заостревцева зауважують, що підлітковому віку характерне відчуття дорослості.