Теоретичне обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка ефективності соціально-педагогічних технологій формування екологічної культури учнівської молоді. Критерії адекватності змісту екологічної освіти, форм і методів екологічного виховання.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВРобота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і туризму України, м. Київський національний університет культури і мистецтв, доцент кафедри конституційного та адміністративного права Київський національний університет культури і мистецтв, доцент кафедри державного управління Захист відбудеться „5 ”червня 2008 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01601, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01601, м.Вперше за всю історію людства цивілізація руйнує основний ресурс природи, що знаходить вияв у вичерпанні не відтворюваних енергетичних і сировинних джерел, деградації орних земель, масовій вирубці і випаленні лісних масивів, наростанні дефіциту кисню і води, вимиранні різних видів фауни та флори. Відтак стає нагальною потреба розробки і впровадження екологічної політики, спрямованої на охорону природних ресурсів, раціонального вирішення енергетичних, продовольчих та інших проблем в системі «людина - природа - суспільство», що має своєю передумовою переосмислення головних морально-етичних засад розвитку суспільства, насамперед зменшення розриву між перетворюючою діяльністю людини та її ціннісними орієнтирами. Оскільки на процес формування екологічної культури впливають конкретні соціокультурні умови через застосування системи виховних впливів, то назріла потреба в науковому обґрунтуванні засад соціалізації учнівської молоді та формування у неї екологічної культури шляхом оптимізації соціально-педагогічного середовища, що включає поєднання традицій місцевої спільноти, системної діяльності держави в галузі молодіжної та освітньої політики за допомогою спеціальних (екологічних) програм. Завдання дослідження: - здійснити аналіз наукової літератури з означеної проблеми та сформулювати основні теоретичні положення, суттєві для розробки соціально-педагогічної методики формування екологічної культури учнівської молоді; уточнити понятійно-категоріальний апарат щодо досліджуваної теми, зясувати співвідношення між поняттями „екологічна культура”, „екологічна освіта”, „екологічне виховання”, „природоохоронна діяльність”, „еколого-освітні програми”, „екологічна свідомість”, „екологічна етика”;У першому розділі - «Екологічна культура як предмет соціально-педагогічного дослідження» - проаналізовано основні теоретичні підходи до процесу формування екологічної культури в педагогіці і суміжних науках, уточнено категоріальний апарат дослідження; визначено структурні компоненти екологічної культури, зясовано їх роль і значення в екологізації суспільного буття; сформульовано вихідні теоретичні положення щодо досліджуваної проблеми. У даному дослідженні обстоюється думка, що кардинальна зміна картини світу, формування нової парадигми взаємовідносин суспільства і природи можлива лише за умови створення і утвердження нової екоцентричної екологічної культури, яка, на думку ряду дослідників, є системою уявлень про світ, для якої характерні: 1) орієнтування на екологічну доцільність, відсутність протистояння людини і природи; 2) сприймання природних обєктів як повноправних субєктів, партнерів по взаємодії з людиною; 3) баланс прагматичної і непрагматичної взаємодії з природою, тобто дотримання „екологічного імперативу” (С. Всі означені автори, розглядаючи еволюцію відносин людини і довкілля, зазначали, що екологічні кризи спричиняються саме розривом між перетворювальною діяльністю людини та її ціннісними орієнтирами у цій діяльності, між екологічним та етичним розвитком людства. Екологізація, на думку вченого, є цілепокладаючою діяльністю людини (включаючи і наслідки такої діяльності), спрямованою на організацію та трансформацію природного світу (обєктів та процесів) відповідно до власних потреб та намірів і як така має охоплювати всі сфери людського буття і виступати важливим чинником формування і відновлення екологічної культури. Автори розглядають екологічну освіту та виховання як важливу умову формування екологічної культури молодої людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне й соціальне), наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи, екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоровя, набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях), безпосередньою участю у природоохоронній роботі, передбаченням можливих негативних наслідків природоперетворюючої діяльності людини.