Сутність соціального феномена "діти вулиці", причини його появи і детермінанти десоціалізації дітей. Стан сучасної соціально-педагогічної профілактичної роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми. Розробка функціональної моделі профілактичної роботи.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.ДРАГОМАНОВААвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Робота виконана у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Завацька Людмила Миколаївна, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.При цьому доведено, що деструктивний вплив вуличного середовища призводить до втрати дітьми необхідних соціальних звязків, позитивно спрямованих умінь, навичок та набуття негативного досвіду і проявів делінквентної поведінки. дитина вулиця десоціалізація безпритульний Актуальність і соціальна значущість дисертаційного дослідження значною мірою зумовлена необхідністю розвязання низки протиріч, які склались між: потребою суспільства у повноцінному, гармонійно розвиненому підростаючому поколінні та життєдіяльністю бездоглядних і безпритульних дітей, кількість яких становить певну частину суспільства; задекларованим державою пріоритетом соціального захисту дітей та фактичною відсутністю реальної соціальної захищеності дітей вулиці; обєктивною потребою суспільства у попередженні та локалізації явища «діти вулиці» та відсутністю у соціально-педагогічній теорії положень про створення адекватних умов профілактичної роботи з даною категорією дітей, їх організації та технологічного забезпечення; необхідністю здійснення профілактичної роботи з дітьми вулиці та непідготовленістю спеціалістів до такого виду діяльності; наявністю значних соціально-педагогічних можливостей державних і недержавних інституцій у профілактичній роботі з дітьми вулиці та недостатнім їх використанням у реальній практиці, що обумовлено відсутністю обґрунтованих механізмів взаємодії цих інституцій. Означене вище та ґрунтовний аналіз реальної ситуації (на профілактичному обліку служб у справах дітей в Україні перебуває біля 150 тис. дітей) підкреслює необхідність не лише надання соціально-педагогічної допомоги дітям, але й вирішення питань наукового обґрунтування теоретичних засад і механізмів такої допомоги. У процесі розвязання поставлених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні - аналіз наукової літератури, а також синтез, класифікація, узагальнення з метою розкриття змісту базових понять дослідження та обґрунтування сутності процесу профілактичної роботи з дітьми вулиці; контент-аналіз нормативно-правових документів слугував визначенню особливостей організації профілактичної роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми; метод моделювання використано з метою розробки структурно-функціональної моделі профілактичної роботи з дітьми вулиці; емпіричні - спостереження (безпосереднє, опосередковане), анкетування, інтервювання, експертна оцінка, тестування, бесіди, узагальнення досвіду діяльності інституцій соціального захисту дітей, що допомогло виявити реальний стан організації профілактичної роботи з дітьми вулиці; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) дозволив обґрунтувати і впровадити соціально-педагогічні умови та розробити і перевірити доцільність структурно-функціональної моделі профілактичної роботи з дітьми вулиці; статистичні - обробка даних за допомогою методів математичної статистики з метою визначення якісних та кількісних показників отриманих результатів, оцінювання ефективності впливу соціально-педагогічних умов на якість профілактичної роботи.