Розробка функціональної моделі студентського самоврядування як чинника оптимізації соціальної активності та професійної підготовки. Комплекс соціально-педагогічних умов, що забезпечують особистості можливість вибору видів самостійної діяльності.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукЗахист дисертації відбудеться: "14" червня 2006 р. о 1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.053.09 - у Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. На основі ретроспективного аналізу психолого-педагогічної літератури конкретизовано сутність основних дефініцій дослідження “управління”, “студентське самоврядування”, "саморегуляція". Визначено, обґрунтовано й експериментально апробовано комплекс соціально-педагогічних умов, які забезпечують особистості можливість вибору видів самостійної діяльності, адекватних потребам професійного та особистісного самовдосконалення, охоплюють всі сфери життєдіяльності колективу студентів і ґрунтуються на оптимальному використанні можливостей різноманітних засобів управління та самоврядування для формування соціальної особистості майбутніх спеціалістів. В дисертації описано методику практичного запровадження в навчально-виховний процес чіткої організації структури студентського самоврядування з визначенням провідних органів координації інтеграції і управління на кожному із рівнів.Конституція України, Закони України "Про освіту", "Про вищу освіту", Державна національна програма "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті зорієнтовують педагогічні та науково-педагогічні кадри на сприяння створенню умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина; формування поколінь, здатних постійно підвищувати свій інтелектуальний професійний рівень, розвивати цінності громадянського суспільства; сприяти консолідації української нації, інтеграції України в європейський і світовий простір як конкурентноспроможної держави. У положенні "Про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах" значна увага приділяється сприянню діяльності студентських гуртків, товариств, обєднань клубів за інтересами, залученню студентів до управління навчально-виховним процесом у вищих навчальних закладах. Аналіз психолого-педагогічних джерел свідчить, що до найбільш актуальних і складних проблем організації студентського самоврядування у вищому навчальному закладі можна віднести: теоретико-методологічні засади національного виховання; соціально-педагогічні умови організації студентського самоврядування у вищій школі; діяльність куратора академічної групи, що спрямована на формування особистості студента; організаційні форми соціально-виховного впливу на особистість; аналіз виховної діяльності педагога; соціологічне дослідження сучасного студентства як субєкта соціально-виховної роботи у вищому навчальному закладі (В.Астахова, В.Базилевич, І.Бех, В.Бондар, Я.Бурлака, О.Дубасенюк, О.Киричук, В.Кузь, Н.Ніколаєвський, В.Портних, І.Смирнов, М.Стельмахович, Т.Степура, В.Сластьонін, Л.Філінська, О.Якуба та інші). Таким чином, недостатня розробленість окремих аспектів соціально-педагогічних умов організації студентського самоврядування, процесів самоврядування і самоорганізації, характер взаємозвязку управління і самоврядування, що соціалізує особистість майбутнього фахівця, зумовили вибір теми дослідження: "Соціально-педагогічні умови організації студентського самоврядування у вищих навчальних закладах". Для розвязання поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження були використані такі методи дослідження: аналітичний для вивчення й аналізу наукової літератури з означеної проблеми, нормативних документів, офіційних сайтів в Інтернеті, а також досвіду діяльності студентського самоврядування у вищих навчальних закладах; узагальнення для визначення понятійного апарату дослідження, формулювання теоретичних та практичних підходів та висновків; моделювання з метою конструювання моделі взаємодії професорсько-викладацького та студентського колективів; спостереження за навчально-виховним процесом в сучасних умовах; соціально-педагогічне обстеження (бесіди зі студентами, викладачами, анкетування, діагностичне тестування, інтервювання); педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) для аналізу реального стану соціально-педагогічної роботи в умовах діяльності студентського самоврядування і перевірки ефективності запропонованих соціально-педагогічних умов; статистичний для визначення достовірності та обєктивності ефективної діяльності студентського самоврядування.У першому розділі "Теоретичні основи організації і розвитку студентського самоврядування у вищому навчальному закладі" здійснено історико-логічний аналіз самоврядування як психолого-педагогічної проблеми, розкрито його зміст і структуру, висвітлено історичні та сучасні підходи до організації самоврядування, співвідношення управління і самоврядування у вищому навчальному закладі, описано концептуальні підходи до розробки системи студентського самоврядування у вищому навчальному закладі.