Дисертацію присвячено комплексному аналізу соціальних та освітніх чинників формування духовності особистості. Розглянуто соціально-філософський процес формування духовності в умовах соціальної трансформації на прикладі суспільства сучасної України.
Аннотация к работе
Академія педагогічних наук УкраїниАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Робота виконана у відділі змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, Надольний Іван Федотович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри філософії і методології державного управління Захист відбудеться “_13_” _листопада___ 2003 року о _14-00_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м.Подібна ситуація обумовлює необхідність зрозуміти й осягнути феномен духовності особистості з позиції вищого рівня складності, яким виступають соціальне середовище, соціально-культурний простір, а також такі інституційні структури, як: освіта, громадські організації (обєднання), виховання, традиції, сімя - у комплексному їх поєднанні. Дослідники подеколи аналізують соціально-освітні чинники формування духовності особистості не враховуючи ці загальнозначимі фактори, що не відображає обєктивного характеру проблеми. В сучасних умовах розвитку України проблема формування духовності все більше відображає історичні процеси укріплення демократичних основ державності й повсякденну увагу кожній особистості. Так, статтею 11 Конституції України проголошено, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України, а статтею 23 закріплено, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обовязки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. Побудова державності в нашому суспільстві сприяє духовно-культурному відродженню нації й особистості з урахування вимог сучасності.У першому підрозділі “Духовність - детермінанта розвитку самодостатньої особистості” уточнюється зміст та структура поняття “духовність” особистості в сучасному українському суспільстві. Розкриваючи особливості формування духовності в сучасному українському суспільстві, автор зазначає, що духовність - це самоідентифікація людини, котра має креативно-базовий характер і постійно залишається надзвичайно актуальною для будь-якого стану суспільства і на будь-якому конкретно-історичному етапі його розвитку. У дисертації підкреслюється, що соціальне середовище включає в себе сукупність соціальних умов життєдіяльності людини, головними чинниками якого є свідомість, діяльність і спілкування, де освіта, оволодіння технікою, культурний рівень сприяють розкріпаченню особистості. У формування духовності особистості й суспільства особлива роль належить інтелекту, завдяки якому утверджуються повага до людей, праці, природи, культури, рідної мови, а також визначаються норми поведінки, необхідні для функціонування у суспільстві. У другому розділі “Інституційні структури формування духовності: соціально-культурний простір, освіта, громадські організації” означено поле дискурсу за такими інституційними структурами, як соціально-культурний простір, освіта й громадські організації, котрі здійснюють чи не найбільший вплив на формування духовності особистості.