Огляд процесу дослідження розвитку військового підрозділу як високорозвиненої специфічної соціальної системи: соціально-філософські засади формування колективу, вплив на його стан соціальних процесів; механізми забезпечення його соціальної стабільності.
Аннотация к работе
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКАРобота виконана на кафедрі філософії філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Науковий керівник: - кандидат філософських наук, доцент Нечипорук Анатолій Трофимович, Львівський державний університет імені Івана Франка, кафедра філософії. Захист відбудеться «17» лютого 2000 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 35.051.02 при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79002, Львів, вул. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м.Львів, вул.Драгоманова, 5)Важливим соціальним елементом у системі «суспільство - збройні сили» є військові колективи, на які покладено виконання найвідповідальніших завдань збройного захисту суверенної держави, бойової і мобілізаційної підготовки, навчання і виховання особового складу. Цим визначається теоретична і практична значимість вивчення і пізнання військового колективу, оскільки він є основним військово-соціальним середовищем, в якому формуються молоді громадяни України з високими патріотичними і громадянськими почуттями, широким світоглядом, необхідним рівнем військово-професійних знань, умінь і навичок, готових взяти на себе відповідальність за долю своєї Батьківщини. По-третє, як свідчить практика, незнання командирами та начальниками джерел визрівання і вияву різноманітних соціальних процесів і явищ, соціальних закономірностей їх протікання і наслідків у військовому колективі може призвести до помилкових або негативних рішень. Так, не визначено, що саме перетворює соціальну групу (особовий склад військового підрозділу) в соціально зрілу, згуртовану, організовану спільноту (військовий колектив). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на дисертаційному рівні дається спроба розвязати проблему перетворення конкретної соціальної групи (військовий підрозділ) у змістовно-визначену цілісність військового колективу: встановлено, що визначальними системоутворюючими елементами, на грунті яких здійснюється перетворення особового складу військового підрозділу в нову соціальну якість - колектив, є сукупність найвищих соціальних смислів. військовий колектив - це високорозвинена особлива соціальна система (відносно самостійна соціальна підсистема Збройних Сил), яка за своєю структурною і діяльно-смисловою організацією постає в єдності чотирьох вимірів: підсистемного, компонентного, функціонального і змістовно-смислового;У першому розділі - «Військовий колектив як високорозвинена соціальна система» - аналізується військовий колектив як високорозвинена соціальна система (відносно самостійна соціальна підсистема Збройних Сил), в якій розвиваються відповідні соціальні й професійні, культурні норми та цінності, що засвоюються всіма його членами, і в якій існують свої способи поведінки, соціальної взаємодії, норми, а також для якої характерні певні почуття, думки, цінності, традиції, що відображають картину особливостей соціального визначення даної людської спільноти. Методологічною основою соціально-філософського пізнання військового колективу виступають наступні функціональні принципи: пізнання соціуму, відображення визначальної ролі причини, системної цілісності й постійного розвитку та традиційності. Військовий колектив за своєю структурою і діяльнісно-смисловою організацією аналізується, по-перше, як сукупність однорідних та ієрархічних соціальних підсистем, яким властиві різні типи соціальних звязків і відносин, по-друге, через сфери його життєдіяльності: навчально-базової, військово-виховної, службово-функціональної, соціально-групової, особистісної, духовної, суспільно-громадської, соціально-управлінської, побутової; по-третє, через системне поєднання функцій підсистем і сфер, які інтегративно відображаються в соціальних результатах діяльності; і, по-четверте, через змістовно-смислову структуру військового колективу, яка саме і характеризує його як високорозвинену соціальну спільність. До соціальних особливостей військових колективів належать: висока суспільна значимість їх діяльності; періодична і регулярна оновлюваність її членів; наявність складної мережі формальних і неформальних систем, підсистем, звязків і відношень; екстериторіальність; централізація управління; сувора регламентація повсякденного життя і діяльності; категоричний характер дисципліни; специфіка розподілу бюджету часу і задоволення матеріальних, соціальних і духовних потреб військовослужбовців тощо. У другому розділі - «Соціальні процеси у військовому колективі та її вплив на соціальний стан системи» - розкриваються соціальні процеси та визначаються стани військового колективу.Військовий колектив - це відносно самостійна, високорозвинена соціальна система, що забезпечує інтеграцію військовослужбовця в згуртовану соціальну спільність.