Характеристика універсалій культури, що виявляють її суб"єктно-особистісний зміст. Актуалізація таких важливих соціокультурних детермінантів формування особистості, як освіта і виховання. Моделі формування особистості, вкорінені в європейській традиції.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК СУБЄКТА КУЛЬТУРИДля сучасної філософії однією з ключових є проблема співвідношення особистості і культури, вирішення якої має визначальне значення для зясування сенсу і сутності процесу культурно-історичного розвитку. На основі матеріалів дисертаційного дослідження автор робить висновок, що дихотомія "особистість - культура" в сучасній духовно-практичній ситуації не є однозначною, і в цьому складність проблеми. Таким чином, антитеза "культура - природа" і "культура - особистість" доведена до межі, і ухил робиться в бік заперечення культури, її дискредитації. Актуальність теми даного дисертаційного дослідження базується на трьох посиланнях: - нагальній потребі сучасного суспільства в розробці нових концептуальних засад, а також шляхів і методів формування особистості як субєкта культури, що відповідає реаліям сучасного суспільства, до того ж з врахуванням не тільки тактики реформ в Україні, але і стратегії зміни світовідчуття людства в цілому; Безпосередньо чи в контексті інших напрямків досліджень проблема "особистість - культура" привертала до себе увагу філософів, соціологів, психологів протягом всієї історії людської думки.В першому параграфі розглянута змістовна всезагальність культури, в другому - її субєктно-особистісний зміст, в третьому - аналізуються основні універсалії культури і соціокультурні детермінанти формування особистості. В дисертації відзначається, що ХХ століття дало приклади справжнього вибуху наукових вишукувань в сфері проблем культури та пошуку підходів до її вивчення, серед яких автор виділяє роботи філософа Т.Карвера, соціологів У.Саммера, А.Келлера, П.Сорокіна, Г.Беккера, К.Янга, У.Томаса, антропологів Е.Тайлора, Р.Бенедикта, К.Уіслера, Р.Лінтона, лінгвіста Е.Сепира та ін. Основна тема конгресу - "Філософія і культура" - викликала до життя жагучі дискусії з питань філософського змісту терміну "культура", визначення культури як фактора соціальної динаміки, місця і ролі культури у взаємодії суспільства і природи. Ця проблема була в центрі уваги II Всеукраїнського філософського конгресу "Філософія і культура", що відбувся в червні 1995 року і який виробив нові методологічні схеми і концептуальні способи осягнення культури як світу національного буття, співвідношення екзистенціальних рівнів культурного буття людини, взаємодії загальнолюдських універсалій і локальної (національної) системи культурних норм і цінностей. Під терміном "культура" сучасна філософія розуміє характеристику насамперед людського суспільства, культура не наслідується біологічно, але передбачає навчання, вона являє собою субєктно-особистісний вимір історичного процесу, його творче начало.У висновках наводяться узагальнені результати проведеного аналізу моделей формування особистості і обґрунтовується позиція автора щодо вирішення проблеми формування особистості як субєкта культури в сучасних умовах.