Зміст основного й опорного поняття "наукової картини світу" у філософії і науці. Значення концепції позаціннісного статусу наукового пізнання та її роль у формуванні класичної наукової картини світу. Процес становлення філософії науки, етапи її розвитку.
Аннотация к работе
Національний педагогічний університет імені М.П. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Вашкевич Віктор Миколайович, Національний педагогічний університет імені М.П. Захист відбудеться «6» жовтня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.16 Національного педагогічного університету імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Актуальність дослідження соціально-філософської рефлексії наукової картини світу обумовлена, насамперед, колосальними змінами, що відбулися в системі науки та соціальної практики, різким накопиченням знань та інформації, їх швидкою зміною, заміщенням одних наукових парадигм іншими, особливостями осмислення людиною на кожному з етапів її соціалізації. У різні епохи різні покоління переосмислювали принципи неподільності атома, існування абсолютного простору і часу, лапласівської детермінації фізичних процесів, вибудовували моделі світу, «примірювали» їх до своєї сутності, намагались пристосуватись (або пристосувати світ до себе), забезпечити матеріальний і психологічний комфорт. Подібні процеси йшли не тільки в царині наукового осмислення «світу загалом», але й його розуміння в різних частинах, різними науками, скажімо, біологією, хімією, астрономією тощо. Чи просто, скажімо, нашим попередникам далось здійснення переходу від додарвіновських уявлень про тваринний світ до моделі біологічної будови світу, запропонованої Дарвіном? Історіографія філософії науки і наукової картини світу ХХ сторіччя, як правило, обмежується посиланнями на англо-американських і німецьких авторів, чиї роботи задають домінуючий напрямок розвитку.У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження наукової картини світу» - аналізуються соціально-філософські концепції наукової картини світу, критерії, зміст та напрями її розвитку. Тому наукова картина світу розглядається як синтетична форма теоретичного знання репрезентованого різними науковими дисциплінами в конкретний соціокультурний період їхнього розвитку. картина світ позаціннісний філософія У свою чергу наукові картини світу розподіляються на конкретно-наукові (фізичну, біологічну, історичну тощо), що становлять вищу форму теоретичного узагальнення і систематизації знань у рамках окремої науки, і загальнонаукові картини світу (природничо-наукова, суспільно-наукова і картина світу людини), які служать вищими формами узагальнення і систематизації знань у рамках відповідних наукових галузей, які займаються вивченням природи, суспільства та людини. У руслі широкого використання принципів глобального еволюціонізму й синергетики наукова картина світу виявляє свій евристично-ціннісний потенціал, відіграючи роль посередника як між окремими науковими дисциплінами, так і між наукою в цілому та широким соціально-культурним контекстом її розвитку. У другому розділі - «Історична еволюція наукової картини світу в контексті зміни ролі та значення науки в суспільному поступі» - досліджуються особливості та принципи формування наукової картини світу від часу виникнення і до наших днів.Тривала історія становлення і розвитку наукового пізнання визначалась прагненням людини віднайти вичерпні й точні відповіді на питання що є світ? хто така людина? для чого вона існує? що очікує її в майбутньому? чому функціонують саме такі закони? чи є мета, а якщо є, то яке призначення цього світу? Зважаючи на постійний розвиток і вдосконалення світоглядних уявлень, а також у звязку зі становленням постнекласичної науки, перспективними, на нашу думку, напрямами досліджень постають процеси синтезу раціонального та позараціонального, точного і неточного в структурі новітньої наукової картини світу, що виявляє нові можливості методології наукового пізнання. Пріоритетність аксіологічної складової в контексті історико-культурного поступу науки визначається її пізнавальними можливостями та домінуючими соціально-психологічними настроями доби. Визначено, що в руслі глобального еволюціонізму й синергетики, наукова картина світу здатна виявляти свій евристичний і ціннісний потенціал. Аналізуючи основні закономірності розвитку наукової картини світу, можна виявити, що сучасна наукова картина світу - це втілення ідеї про постійні зміни й багатоманітність нових проекцій, в яких провідну роль відіграють невизначеність, розпливчастість і самоорганізація.