Дослідження духовно-ціннісних основ етнотериторіальної культури. Аналіз першоджерела поняття суспільної свідомості та її репрезентація в українській філософській думці Новітнього часу. Оцінка значення провідних носіїв духовного розвитку суспільства.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ НА ПІДҐРУНТІ ЕТНІЧНО-РЕГІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИЦе необхідність становлення обєктивних передумов формування національної свідомості з можливістю її ідентифікація як на матеріальному етнотериторіальному підґрунті, так і на духовних соціально-філософських засадах; визначення етнічно-регіонів у якості конкретних субєктів-носіїв національного прогресу та осередків розбудови громадянського суспільства; створення духовно-політичного підґрунтя для розвитку українського суспільства в статусі політичної нації з передовою громадянською свідомістю та з можливостями міжнародного регіонального лідерства серед націй з близьким світоглядом та ліберально-демократичними цінностями. виявити шляхом соціально-філософського аналізу етнокультурні передумови становлення національної свідомості в етнотериторіальних спільнотах; показати світоглядні трансформації національної свідомості на духовному базисі творення історичних культурно-формаційних систем; встановити на соціально-історичних засадах закономірності розвитку національної суспільної свідомості в напрямку становлення сучасної української політичної нації. етнічно-регіональна культура як спосіб розвитку національної свідомості, на духовній основі якої формується суспільна інтегративна свідомість єдиної української нації.У підрозділі 1.1 „Теоретичні першоджерела та соціофілософські передумови становлення національної суспільної свідомості” визначається поняття „національна свідомість” як центральне в соціогенезі українського народу та народів інших країн. Новітнє національного-творення відбувалося не тільки на українських теренах та в його етнічно-регіональних спільнотах, а одночасно з формуванням „національних ідей” інших європейських народів („німецької”, „італійської”, „іспанської”, „польської”, „російської” та інших) та зі створенням певних національно-філософських систем і відповідної філософії національної ідеї (В. За час новітнього українського національного творення (починаючи з 90-х років минулого століття) національна суспільна свідомість пройшла трансформаційні перетворення в модусах романтичної, соціально-демократичної, національно-консервативної, синтетично-полікультурної (інтегративної), етнокультурно-ідентифікаційної, громадянсько-політичної, а зараз розвивається у формі соціально-комунікативної свідомості „відкритого” суспільства європейського зразка. „Дійсний простір” своєї свідомості людина переносить на суспільство і тим творить суспільний простір для своєї соціальної дії. У підрозділі 2.1 „Духовно-ціннісні виміри, структура та зміст національної суспільної свідомості“ визначаються базові соціально-філософські засади формування національної суспільної свідомості на різних рівнях поступової трансформації соціально-політичних інтересів у інтереси соціально-комунікативні й практично-когнітивні, а з цим - формування гуманітарного суспільства комунікативно-інформаційного типу з новою раціональністю суспільного взаєморозуміння, порозуміння і „когнітивних практик” у різноманітних „життєвих світах“ людей і, загалом, - у всій „світ-системі“ (Ю.У дисертації здійснено соціально-філософський аналіз передумов становлення національної суспільної свідомості на підґрунті регіональної культури, який дозволив зробити відповідні теоретико-методологічні узагальнення. Національна суспільна свідомість історично виникає й формується на передумовах культурно-творчості та духовного розвитку українського суспільства з прадавніх історичних часів. Філософський аналіз дозволив встановити, що цей процес носить природно-історичний характер і відбувається на основі послідовної зміни способу духовного відтворення суспільних цінностей і прогресивного розвитку культурно-формаційних систем з відповідною суспільною свідомістю історичної спільноти. Свого зрілого визначення філософія української національної свідомості набуває на зламі нової і новітньої історії, коли вона з „романтичної” аспектації переводиться в план осмислення професійною українською філософською думкою: відтоді українська національна свідомість репрезентується як така, що втілює й духовно синтезує в собі історичну память прадавньої та новітньої філософської думки українського народу, інтегрує в собі єдиний етнокультурний зміст і сутність у генералізованому „духовному просторі” й у „життєвому пориві” до історичного націогенезу українства.