Правове, політичне і соціально-економічне становище українських земель Східної Галичини у складі Австро-Угорщини. Розгляд колоніального режиму управління, стан розвитку промисловості і сільського господарства та компетенції органів самоврядування.
Аннотация к работе
Соціально-економічне становище Галичини в складі Австро-Угорщини Територія, що входила до складу Австро-Угорщини під назвою “коронного краю” - Галичини, займала простір у 78.501.73 кв.км. За переписом від 31 грудня 1910 року у Галичині проживало 8.025.675 чоловік населення, при густоті 102 чоловіки на 1 кв.км. В адміністративному відношенні цей край поділявся на 81 повіт [8, c.4-5], з яких 30 становили Західну Галичину, населену переважно польським населенням і 51 повіт - Східну Галичину, населену в основному українцями. У 1910 році Східна Галичина налічувала 5317158 мешканців [8, c.27], причому населення її становило 66,5 % від загальної кількості краю. Корективи в дані про національний склад населення Східної Галичини були внесені ще в 1900 році В. Охримовичем, котрий встановлював кількість українців у 64,5 %, поляків - у 21 %, євреїв - у 12,8 %, німців - у 1,2 % та інших - у 0,5 % [14, c.84], що необхідно мати на увазі і для визначення процентного співвідношення населення Східної Галичини в 1910 році. У містах Східної Галичини переважало польське населення. “Австрія, - писав наприкінці минулого століття Іван Франко, - систематично душила і розорювала в Галичині зародки промисловості і фабрик. Австрійський уряд і польські поміщики проводили у Східній Галичині яскраво виражену колоніальну політику.