Вивчення сучасного стану використання землі Херсонщини. Аналіз структурних змін, що відбулися у формах власності на землю в результаті проведення земельної реформи. Характеристика економічного механізму підвищення ефективності землекористування.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНауковий керівник: доктор економічних наук, професор МАРМУЛЬ Лариса Олександрівна, Херсонський державний аграрний університет, завідувач кафедри обліку і аудиту/ Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор, ФЕДОРОВ Микола Миколайович, Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділу земельних відносин; кандидат економічних наук, доцент КЛОЧАН Віра Павлівна, Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри аналізу і аудиту. Захист відбудеться „29” серпня 2005 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м.Кардинальні зміни земельних відносин, які склалися за час здійснення земельної реформи в нашій країні, визначили новий характер і зміст соціально-економічних проблем землекористування: утворення нової земельної власності, її поділ і збільшення, передача прав на земельні ділянки (паї) землекористувачам, передача земель в оренду, впорядкування земельної власності з ліквідацією недоліків, охорона земель і раціональне землекористування. Виникла потреба максимального задоволення економічних інтересів землевласників і землекористувачів, найбільш повного й ефективного використання виробничого потенціалу господарств і закріплених за ними земель, при суворому дотриманні особливих режимів і умов використання земельних ресурсів. На сьогодні рівень використання земель в Україні настільки критичний, що подальша деградація потенціалу земельних ресурсів у сільському господарстві може мати катастрофічні наслідки. Для досягнення поставленої у роботі мети було використано такі методи та прийоми: причинно-наслідкових звязків (при дослідженні соціально-економічних проблем землекористування), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків), діалектичного та системного аналізу з використанням монографічного та історичного методів (для узагальнення теоретико-методологічних основ реформування земельних відносин у регіоні), економіко-статистичні та економіко-математичні методи, табличний і графічний прийоми (для виявлення основних тенденцій і закономірностей використання земельних ресурсів та обґрунтування напрямків їх раціоналізації, соціологічного дослідження (при анкетуванні працівників реформованих підприємств області), кореляційно-регресійний аналіз (при виявленні залежності між рентабельністю рослинницької продукції та продуктивністю використання земель в аграрних підприємствах), метод моделювання (при розробці моделі ґрунтозахисної системи землеробства та прогнозуванні урожайності сільськогосподарських культур). основоположні принципи реформування земельних відносин в ринковому середовищі, які полягають в демократизації використання земельних ресурсів з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності і господарювання на землі; формування багатоукладної економіки і досягнення кінцевої мети земельної реформи - встановлення власності на землю і на цій основі створення ефективних підприємств ринкового типу;У першому розділі “Теоретико-методичні основи раціонального використання земельних ресурсів в реформованих аграрних підприємствах” визначено соціально-економічну сутність земельних відносин, організаційно-економічні передумови та принципи ефективного використання земель в умовах реформування АПК, а також методологічні та методичні підходи оцінки рівня ефективного землекористування. На основі вивчення і аналізу різних наукових джерел встановлено, що зміст поняття “земельні відносини” має різні контексти, які повязані з власністю на землю, рентними, виробничими, аграрними та суспільно-економічними відносинами. Вони зводяться до наступного: 1) передача великої кількості продуктивних земель населенню, переважно для ведення особистого господарства, не супроводжується адекватним зростанням обсягів виробництва у звязку з застосуванням при цьому переважно ручної праці, низькою культурою землеробства та недостатнім рівнем розвитку інфраструктури; 2) нерегульований процес реструктуризації існуючого товарного сільськогосподарського виробництва призводить до руйнації цілісних майнових комплексів, а нові виробничі структури виявляються неконкурентоспроможними навіть на внутрішньому ринку; 3) при створенні нових господарств ігноруються екологічні проблеми землекористування; 4) зміна форм власності на землю і форм землекористування в товарному сільськогосподарському виробництві, що загострює проблему зайнятості на селі. Проведений аналіз різних точок зору стосовно досліджуваної проблеми дає підстави зробити висновки про те, що найважливішою умовою раціонального використання землі є встановлення ефективних земельних відносин, що характеризуються суспільними відносинами між людьми, повязаними з володінням і користуванням землею, і є складовою усієї системи виробничих відносин кожної історичної епохи.