Основні тенденції, закономірності та методичні аспекти розвитку кооперативної теорії і практики у світі. Роль соціальних факторів у створенні і функціонуванні обслуговуючих кооперативів. Конкурентоспроможність сільськогосподарських товаровиробників.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИВ дисертації висвітлено основні методологічні напрямки системного дослідження сільськогосподарської кооперації, виявлено закономірності розвитку кооперації товаровиробників у практичному і теоретичному аспектах. Уточнено обгрунтування специфічної функціональної ролі кооперації в системі аграрних перетворень зокрема і аграрної політики взагалі. Розроблено комплекс напрямків активізації сільськогосподарської кооперації: методологічні підходи до освітньої роботи, удосконалення фінансового механізму (обгрунтування оптимальної структури власних коштів, оптимальна стратегія повернення паїв), дії соціальних факторів, а також урахування зарубіжного досвіду в частині застосування процедур повернення паїв і пропорційного голосування. It has been discovered in the research that the essence of agricultural cooperation lies in the controversy between its economic and social (spiritual) poles. In terms of real-world cooperative business, a classification has been proposed with respect to the same criterion: cooperatives evolve from socially dominated, through socially neutral, to economically dominated forms.З прийняттям Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” закладено законодавчу базу створення кооперативних структур, тому виникає необхідність теоретико-методологічного обгрунтування шляхів реалізації кооперативних принципів в специфічних політичних, економічних, соціальних умовах України. Основоположними передумовами цього є: 1) аналіз здійснення ринкових перетворень в аграрному секторі з метою визначення функціональної ніші сільськогосподарської кооперації як складової аграрної реформи; 2) узагальнення і систематизація зарубіжного досвіду в галузі організаційно-економічного і фінансового механізму кооперації з метою виявлення всіх принципових структурно-функціональних складових кооперування сільськогосподарських товаровиробників; 3) розвиток теорії сільськогосподарської кооперації у напрямах, необхідних для ефективного формування кооперативних відносин в аграрному секторі України. Задача науково-методичного забезпечення кооперативного руху в Україні ускладнюється також тією обєктивною обставиною, що суть кооперування сільськогосподарських виробників не вичерпується тільки економічними мотивами. Дисертаційну роботу виконано в рамках програми наукових досліджень на 1996-2000 рр. “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади розвитку підприємництва та кооперації в агропромисловому виробництві”. · узагальнено зарубіжний досвід розвитку сільськогосподарської кооперації в частині співвідношення її економічних та соціальних факторів і функціонування її фінансового механізму; запропоновано класифікацію кооперативів за критерієм дії соціальних факторів та напрямки вдосконалення законодавчої бази сільськогосподарської кооперації в Україні;2.5. Місце неприбутковості в системі категорій кооперації: логіко-методологічний аспект.Використання зарубіжного досвіду для підвищення ефективності функціонування обслуговуючих кооперативів. Концептуальні підходи до системного моделювання фінансового механізму обслуговуючих кооперативів.У першому розділі “Теоретичні основи розвитку сільськогосподарської кооперації” висвітлюються основні напрямки теоретичних досліджень у цій галузі, тенденції розвитку кооперативної теорії, характер їх відношення до сучасних умов аграрного сектора України, обгрунтовуються методологічні положення системного підходу до дослідження сільськогосподарської кооперації в Україні. Кооперація за своєю природою є системним явищем, тобто означає формування цілого (кооперативу) з деякої сукупності частин (ринкових агентів). Тому з позицій системного підходу кооперацію можна визначити як особливий неадитивний механізм функціональної інтеграції господарських субєктів, що сприяє збереженню їх структурної диференційованості, тобто кооперація як форма економічної інтеграції не спричиняє втрати економічної індивідуальності членів, а навпаки, підтримує цю індивідуальність за рахунок спільного виконання окремих функцій. Специфічною рисою кооперативної форми господарювання є те, що кооперація не є чисто економічним явищем, а містить також і соціальні аспекти, тобто розвиток кооперації завжди визначається взаємодією між її економічним і соціальним полюсами. У другому розділі “Соціально-економічні особливості формування обслуговуючих кооперативів” висвітлюються проблеми функціонування кооперативів в аграрному секторі України і взагалі в умовах ринкової економіки, досліджується роль соціальних факторів у створенні і функціонуванні кооперативів, обгрунтовується система конкурентних ефектів кооперації, визначаються напрямки методологічного аналізу концепції неприбутковості.Особливістю кооперативної форми господарювання є те, що кооперація не є чисто економічним явищем, а обовязково передбачає певне внутрішнє і зовнішнє соціальне середовище.