Сутність соціально-економічних гарантій, їх роль і місце в системі соціальної та економічної політики держави, а також в системі забезпечення задоволення потреб населення. Механізми визначення соціально припустимих рівнів мінімальних соціальних гарантій.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукЗокрема це стосується такого напряму економічної теорії як дослідження системи відносин і суперечностей, що виникають в процесі реалізації соціально-економічних гарантій та виявлення реальних можливостей (фінансових, організаційних, нормативно-правових) їх забезпечення державою в умовах процесу поглиблення ринкової трансформації. Водночас малодослідженими економічною теорією є питання, повязані із поглибленням розуміння сутності відносин та процесів, що охоплюються науковими категоріями “соціально-економічна політика”, “соціально-економічна справедливість”, “соціально-економічні гарантії”, “мінімальні соціальні гарантії”, “соціально-економічні індикатори”, “соціально-економічні нормативи”, “соціально-економічні стандарти” та ін. До цього часу продовжують залишатися ще до кінця не розкритими економічною наукою економічна природа соціально-економічних гарантій, їх категоріальне наукове відображення, а також зміст та система внутрішнього структурування складових елементів суспільного механізму надання соціально-економічних гарантій (організаційно-економічного, соціально-мотиваційного, інституційного та ін.). Особистий внесок автора у рамках проведення досліджень зазначених тем полягає в поглибленні методологічних засад дослідження соціально-економічних гарантій та механізмів їх реалізації в умовах ринкового реформування економіки України. Теоретичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання взаємообумовлюючих процесів, що визначають розвиток і вдосконалення системи відносин, які виникають в процесі надання соціально-економічних гарантій, та системний підхід до аналізу сутнісного змісту категорій “соціально-економічна політика”, “соціально-економічні гарантії” та систем і механізмів їх забезпечення.У вступі обґрунтовано актуальність проблеми соціально-економічних гарантій в умовах ринкової трансформації, проаналізовано стан розробки проблеми, її значення для соціально-економічного розвитку України, обґрунтовано обєктивну необхідність дослідження даної теми, сформульовано мету, завдання, визначено обєкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення та звязок роботи з науковими програмами, наведено дані про апробацію одержаних наукових результатів дослідження. У першому розділі “Методологічні аспекти дослідження соціально-економічних гарантій” узагальнено теоретичні напрями еволюції наукових поглядів на сутність соціально-економічних гарантій в контексті розвитку політико-економічних концепцій соціально-економічної справедливості та добробуту; розкрито сутність змісту соціально-економічних гарантій в системі соціально-економічної політики з позицій системного методу й розроблено наукові підходи до класифікації соціально-економічних гарантій та їх мінімальної складової, а також визначено їх роль в системі соціального захисту населення. Виявлені автором в процесі дослідження недоліки сучасних підходів до класифікації соціально-економічних гарантій можна пояснити: по-перше, існуванням досить широкого спектру та істотних відмінностей між тими критеріями, що можуть бути покладені в основу класифікацій соціально-економічних гарантій; по-друге, існуючими відмінностями у науковому розумінні змісту самих категорій “соціальні гарантії” - “соціально-економічні гарантії” та “мінімальні соціальні гарантії” -“мінімальні соціально-економічні гарантії; по-третє, відмінностями у ролі й місці держави та її інституційних рівнів у процесі визначення параметрів, складу та структури соціально-економічних гарантій, регламентації процедури їх надання, а також безпосереднього гарантування реалізації або контролю за виконанням процесу надання гарантованих прав конкретним верствам населення. За цим підходом роль держави у забезпеченні гарантованих соціально-економічних прав населення можна структурувати таким чином: 1) соціально-економічні гарантії, що абсолютно визначаються та реалізуються державою на рівні центральних органів влади та їхніх інституційних структур; 2) соціально-економічні гарантії, що визначаються та реалізуються державою на всіх її функціональних рівнях: загальнонаціональному, регіональному та місцевому; 3) соціально-економічні гарантії, що лише визначаються державою, а їх реалізація субєктами соціально-економічних відносин знаходиться під контролем та санкціями інститутів державної влади.