Агропромислова галузь - один зі структурних підрозділів господарського комплексу України. Запровадження системи менеджменту якості на товари та послуги як стратегічний метод розв’язання економічних проблем, що виникають у сільському господарстві.
Аннотация к работе
Глобалізаційні процеси в розрізі сьогодення сприймаються паралельно з економічною інтеграцією національної економіки до єдиного світового ринку товарів, послуг, сировини, комунікацій, фінансів тощо. Це означає відкриття внутрішнього національного ринку для експорту й імпорту товарів і миттєву реакцію на зниження потенційних негативних впливів та наслідків цих факторів за рахунок модернізації виробництва, усунення диспропорцій в економіці, державної підтримки стратегічних видів товарів і послуг, нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції, особливо в аграрному й переробному секторах національної економіки. Фактичний фінансово-економічний стан агропромислового комплексу, зважаючи на непересічне значення останнього для зростання та розвитку показників національної економіки, її безпеки, доводить про необхідність формування якісно нової стратегії розвитку комплексу з урахуванням вимог сучасних зовнішніх ринків збуту до сировини, товарів і послуг, внутрішньої потреби в цій сировині й товарах на засадах сталого економічного розвитку з урахуванням умови вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ) та членством у ЄС, тобто вимог Спільної агропромислової політики ЄС(САП). Сучасна економічна наука переживає процес змін наукових парадигм, пошуку нових методологічних і методичних підходів до формування нових поглядів на розвязання існуючих проблем та задач, які продукують сучасні умови й фактори, тобто, соціально-економічні, екологічні та структурні зміни внутрішнього й мінливе, а в нинішніх умовах загрозливе, зовнішнє економічне та політичне середовище. Відзначимо, що на тлі перетворень, яких зазнали й інші країни з перехідною економікою (окремі колишні радянські республіки), то порівняно з ними Україна значно відстає у своїх показниках, бо розвивалася згідно з малоефективною економічною політикою, відсутністю низки інституційних та структурних реформ, що доводить про необхідність науково обґрунтованого підходу до формування стратегії розвитку як національної економіки, так і агропромислового комплексу.