Обґрунтування шляхів реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств в аграрному секторі України. Врахування статусу селянина як власника і господаря землі та засобів виробництва з акцентуванням уваги передусім на соціальних аспектах проблеми.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНауковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Шепотько Людмила Олександрівна, Інститут економіки НАН України, головний науковий співробітник Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Бугуцький Олексій Андрійович, Інститут аграрної економіки УААН, головний науковий співробітник кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Максимюк Анатолій Степанович, Інститут економіки НАН України, старший науковий співробітник Захист відбудеться "22 ”грудня 1998 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.150.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) економічних наук Інституту економіки НАН України за адресою: 252011, м.Ці зміни полягають у переході до багатоукладності на основі різних форм власності і господарювання. Шляхом розвязання цього завдання є трансформація колективних сільськогосподарських підприємств, які виступають головним обєктом аграрних перетворень, в організаційні форми, що базуються на приватній власності товаровиробників на майно та землю. Проте усе більше підприємств намагаються самостійно змінювати відносини власності і господарювання, оскільки цього вимагають нинішні реалії функціонування аграрного сектора. Ось чому з метою розробки відповідних наукових рекомендацій існує нагальна необхідність вивчення та узагальнення досвіду розвитку багатоукладності на селі, створення умов для реалізації потенціалу господаря-власника в аграрній сфері. Базуючись на аналізі процесу становлення нових формувань в аграрному секторі України та узагальненні досвіду проведення аграрних реформ в країнах Центральної і Східної Європи, обґрунтувати шляхи реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств із врахуванням статусу селянина як власника і господаря землі та інших засобів виробництва, з акцентуванням уваги передусім на соціальних аспектах проблеми.Головну увагу зосереджено на дослідженні процесу реструктуризації аграрного сектора постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи, виявлено певні спільні риси та тенденції, які доцільно враховувати у реформуванні аграрної сфери України. Спільним прорахунком економічних перетворень є допущення значного диспаритету цін на засоби виробництва і сільськогосподарську продукцію, що завдало великої шкоди сільському господарству. Однак підтримка субєктів сільськогосподарської діяльності в період трансформації не повинна гальмувати структурні зміни, заважати конкуренції, що є стимулом до зниження витрат виробництва. Процес реституції землі і приватизація інших засобів виробництва в європейських країнах показали, що там, де більше уваги приділялось соціальній справедливості та виваженості при прийнятті рішень, вдалося уникнути соціальних потрясінь на селі. Щодо реформування організаційних структур і створення нових форм сільськогосподарської діяльності, в країнах Центральної та Східної Європи застосовувались різні підходи, про що свідчить різниця в структурі землекористування після реформувань (табл.В Україні після довгих суперечок та відстоювання різних поглядів і підходів щодо земельної реформи все ж утвердився принцип - земля має належати тим, хто на ній працює. Одночасно здійснювався перерозподіл земель, що забезпечувало умови для розширення площ землекористування громадян, а також створення селянських (фермерських) господарств. Станом на липень 1997р. свої земельні ділянки приватизували 70,3% громадян, з них 12,7% отримали державні акти на право приватної власності на землю. З цього приводу слід зазначити, що нинішня недооцінка надзвичайно складної проблеми відновлення та розвитку почуття власника своєї землі у селян може швидко призвести до обезземелення працівників сільського господарства і сільських пенсіонерів. Відстоюючи думку про необхідність у майбутньому включення землі як засобу виробництва у товарно-грошові відносини з метою оптимізації сільськогосподарського виробництва і залучення довгострокових інвестицій в аграрну сферу, в Україні, насамперед, слід юридично захистити нинішніх власників земельних паїв на право приватної власності на землю за допомогою видачі державних актів.Здійснені паювання майна та землі і на основі цього перереєстрація господарств у нові формування не змінили практики прийняття рішень, трудових відносин у підприємствах. Головною особливістю приватно-орендних підприємств, які базуються на тому, що одна особа відповідає за результати діяльності господарства, є надання великих повноважень керівнику-орендарю майна і землі, а також його зобовязання по виплаті орендної плати та дивідендів власникам паїв.