Аналіз соціально-демографічної специфіки Донбасу в контексті осмислення факторів та можливих наслідків східноукраїнського конфлікту. Визначення основних індикаторів людського розвитку в Донецькій і Луганській областях України напередодні конфлікту.
Аннотация к работе
КУРИЛО ІРИНА, доктор економічних наук, АКСЬОНОВА СВІТЛАНА, кандидат економічних наукДонецька і Луганська області - це регіон, де найвищий в Україні (за винятком Києва) середній рівень пенсії та середня заробітна плата (на Донеччині), у цілому вищий за середньоукраїнський рівень добробуту поєднувались із особливою гостротою соціально-демографічних проблем. Дослідження територіальної специфіки демографічних процесів в Україні, їх регіональної диференціації, засвідчує, що за більшістю соціально-демографічних показників (масштаби депопуляції, рівень смертності, поширення сирітства серед дітей та ін.) ці області вже тривалий час відносяться до таких, де ситуація є найбільш складною, показники відтворення населення "гірші", ніж у середньому по Україні [3]. Інтенсивність депопуляції (перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності) у Донецькій і Луганській областях є значно вищою, ніж в середньому по Україні: найвищі серед областей країни масштаби депопуляції міського населення поєднуються із високим рівнем урбанізації цих територій. Протягом 2010-2013 рр. найвищі показники депопуляції у цілому спостерігались у "найстаріших" областях країни - Чернігівській, Сумській і Полтавській, а показники по Донецькій і Луганській областях були нижчими, ніж у цих трьох областях, однак за інтенсивністю депопуляції саме у міських поселеннях Донецька і Луганська області лідирували в Україні всі ці роки (табл. Області Донбасу вирізняються й доволі високим рівнем постаріння населення: частка осіб у віці 60 років і старше станом на початок 2014 р. у Луганській області становила 23,4 %, у Донецькій області - 24,0 %, тоді як у сусідніх Дніпропетровській і Харківській областях показник дещо перевищив 22 %, а на півдні країни був помітно нижчим (рис.