Дослідження місця в повоєнному суспільному середовищі Донбасу специфічних категорій населення – демобілізованих, колишніх остарбайтерів, трудармійців і репатріаційного спецконтингенту. Розгляд ефективності державної міграційної політики щодо Донбасу.
Аннотация к работе
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРоботу виконано на кафедрі історії України Донецького національного університету. Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент, Саржан Анатолій Опанасович завідувач кафедри історії і права Донецького національного технічного університету. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України Даниленко Віктор Михайлович, завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст. доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник освіти України Кравченко Володимир Іванович, професор кафедри історії України та філософії права Донецького юридичного інституту Луганського університету МВС України. Захист відбудеться 23.12. 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м.В умовах тривалої демографічної кризи в Україні неабияку вагу мають дослідження, зосереджені на вивченні історичних проявів динаміки чисельності населення та тих чинників, що визначали її регіональні особливості в минулому. Надзвичайно актуальним видається дослідження цієї проблеми в контексті післяокупаційної та повоєнної ситуації в Донбасі, коли людність краю зазнала великих втрат, а необхідність найшвидшої відбудови промислового потенціалу потребувала активних заходів держави для накопичення трудових ресурсів у достатній кількості. Адже, державне втручання до механізмів залюднення регіону відбивалося на долях сотень тисяч людей, наштовхувалося на особисті людські потреби та бажання, що нерідко мало неочікувані наслідки у виконанні конкретних офіційних настанов, більше того, загалом обмежувало можливості влади у розпорядженні людським потенціалом. Виявлення загальних тенденцій повоєнного природного росту та міграційних потоків у такому стратегічно важливому для країни регіоні, як Донбас, сприятиме ґрунтовнішому осмисленню регіональних особливостей сучасних демографічних процесів і можливостей їхнього державного регулювання. Мета роботи полягає у визначенні основних соціально-демографічних процесів у Донбасі в 1943 - 1955рр. та їхнього впливу на ситуацію в регіоні.Людина з її проблемами, негараздами, трагедіями, на які були багаті повоєнні роки, на сторінках наукових розвідок була відсутня. Дослідники показали, що головне місце в міграціях посідав оргнабір, згідно з яким населення спрямовувалося до різних регіонів, у тому числі й на відбудову шахт Донбасу. Е.Л.Кравченко розглянув трудову мобілізацію як джерело поповнення робочою силою великих вугільних комбінатів Сталінської області в 1943 - 1945 рр. М.Алфьоров дійшов висновку, що зростання чисельності населення Ворошиловградської і Сталінської областей відбулося, головним чином, за рахунок керованих зовнішніх міграцій та механічного приросту за рахунок прибулих на відбудову промислових підприємств області. У другому розділі - “Динаміка людності в Донбасі та її природний компонент” досліджено зміни чисельності населення протягом зазначеного періоду, особливості структурної динаміки населення, оцінено можливості природного відтворення та його роль у загальному прирості людського потенціалу, визначено ефективність пронатальної державної політики. Вироблена демографічна політика не в змозі була стримати негативні процеси в природному відтворенні, що швидко наближувало Донбас, як і Україну в цілому, до звуженого режиму відтворення населення.Протягом 1943 - 1955 рр. відбувалося стрімке зростання населення регіону: довоєнного рівня залюднення було досягнуто вже у 1951 р., загалом за весь період населення Сталінської області збільшилося на 153%, Ворошиловградської - на 118,7%. Серед чинників, що заважали самовідновленню населення регіону, найважливішими були: обєктивна тенденція падіння народжуваності, що розпочалося ще з кінця ХІХ ст., колосальні людські втрати під час війни з подальшою деформацією співвідношення чоловіків і жінок; наслідки голоду 1947 р.; специфіка відбудовчого періоду, занедбання соціальної сфери, фізичне перевантаження жінок тощо. За умов високої концентрації людності, характерної для Донбасу, серед факторів, що не сприяли підвищенню народжуваності, особливе місце займали високий рівень захворюваності. Темпи приросту населення та обсяги міграцій у Донбасі в 1943-1955 рр. були найвищими в Україні, що було обумовлено й колосальними людськими втратами в ході війни, й соціально-економічною специфікою регіону з високою концентрацією в ньому великих підприємств та значною потребою робітничих кадрів для їх відбудови. Процеси залюднення Донбасу у цей період мали й інші специфічні моменти: в регіоні було зосереджено найбільшу в УРСР кількість примусово направлених репатріантів спецконтингенту та трудармійців, значною була також частка реемігрантів та зареєстрованих на постійне місце проживання колишніх вязнів, амністованих у 1953 р.