Механізм становлення й функціонування соціального та правового порядку як невід’ємних елементів культури суспільства. Виявлення основних тенденцій динаміки права і правопорядку в якості детермінуючих засад соціальної стабільності в сучасній Україні.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРозкрито особливості регулятивного потенціалу соціального та правового порядку в життєдіяльності соціуму. Висвітлені ґенеза й особливості формування соціального та правового порядку в українському суспільстві, виявлено її взаємозвязок із ментальністю українців. Досліджено вплив стану соціального та правового порядку на реформування політико-правових, економічних, соціальних і духовних відносин в Україні. Досліджено роль міліції у формуванні й утвердженні соціального та правового порядку, забезпеченні соціальної стабільності, доведена необхідність зменшення насильницької складової в їх діяльності, нагальна потреба антропологічного повороту, що дозволить задіяти особистісний потенціал працівників правоохоронних органів при виконанні ними службових обовязків. Существенное внимание уделено исследованию особенностей формирования социального и правового порядка в процессе реформирования общественных отношений в Украине, анализу влияния системы властных отношений, деятельности государства, органов власти на осуществление социального и правового порядка, обеспечение социальной стабильности в обществе, определены резервы повышения эффективности их деятельности в этом направлении.Соціальний порядок у контексті філософсько-правової інтерпретації ілюструє встановлені зразки, постійні структури, процеси і зміни, властиві соціуму, які впливають на поведінку й взаємодію індивідів та на функціонування суспільства як системи загалом. Підґрунтя соціального порядку складає правопорядок, адже у сучасному суспільстві саме здатність до регулювання соціальних відносин інструментами права виявляє в інтегрованому вигляді реальні можливості держави керувати розвитком соціальних систем, що постійно ускладнюються, впливати на процеси перетворення суспільства, функціонування механізмів контролю й регулювання основних сфер його життєдіяльності. Сучасна демократична держава існує передусім як стійка і надійно функціонуюча модель соціального та правового порядку, що забезпечує такий спосіб регулювання суспільних відносин і рівень захисту життєво значущих інтересів громадян, які дозволяють ефективно вирішувати неминучі в життєдіяльності суспільства колізії та конфлікти. Правовий порядок є відображенням стану відносної стабільності, дієвості та міцності реального соціального простору, в межах якого реалізуються економічні, політичні й духовно-етичні потреби людей, це форма й спосіб розвитку соціальності, точніше - один з шляхів саморозвитку суспільства. Вони, з одного боку, підтримують ідею впорядкованості соціального буття як породжену обєктивними потребами виживання соціуму, а з іншого - схильні діяти супроти вимог порядку, забезпечуваного державою та спрямованого на гарантування законних прав і свобод громадян.У першому розділі - „Філософсько-правові засади аналізу соціального та правового порядку” - проаналізовано історію філософсько-правових поглядів на соціальний та правовий порядок, сучасні філософсько-правові концепції, котрі пояснюють досліджувані категорії, а також розглянуто соціальний та правовий порядок в якості одного із основних феноменів культури. Доведено, що поняття „соціальний порядок” та „правопорядок” є сутнісними характеристиками життя сучасного суспільства, серцевиною поліпшення взаємовідносин як між окремими індивідами, так і між державами та їх обєднаннями. З одного боку, вони дозволяють відзначити теоретичну можливість досягнення повної відповідності вимог закону реальним процесам життєдіяльності суспільства, з іншого - фіксують своєрідний підсумок і критерій правової діяльності, тобто трактуються як дійсність та дієвість права у суспільстві. Таким чином, правопорядок у філософсько-правовому сенсі може бути представлений як один із видів буття суспільства - правового буття, що взаємодіє зі всім спектром звязків і відносин у соціумі. У другому розділі - „Основні тенденції динаміки права і правопорядку як детермінуючі засади соціальної стабільності в Україні” - досліджено визначальну роль права і правопорядку у забезпеченні соціального порядку, конституційна правова держава розглянута як приклад моделі найбільш ефективного соціального та правового порядку, обґрунтована важливість діяльності міліції як умови вдосконалення соціального порядку та правопорядку, необхідність реформування її діяльності за рахунок зменшення насильницької складової та антропологічного й культурологічного повороту в роботі органів внутрішніх справ.Виходячи з поставленої мети, взаємоповязаних між собою завдань, викладених у дисертації, сформульовано теоретичні положення й розроблено відповідні практичні рекомендації щодо вдосконалення соціального порядку та правопорядку, підвищення рівня та ефективності діяльності ОВС, а саме: 1.