Аналіз загальної чисельності інвалідів Першої світової та громадянської воєн. Класифікація соціального статусу, а також види матеріальної, побутової, медичної та соціально-реабіляційної допомоги. Особливість лікування поранених і хворих червоноармійців.
Аннотация к работе
СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ В УСРР В 1920-1930-Х РОКАХЗавданням статті є виявлення загальної чисельності інвалідів війни, їх виокремлення з сумарної кількості жертв і втрат, класифікація соціального статусу інвалідів, які відповідали категорії військових, а також аналіз конкретних організаційних форм державної допомоги в Україні 20-х - початку 30-х рр. Для України, враховуючи 20,7% її населення по відношенню до СРСР, статистична служба НКСЗ називає наступні цифри соціально знедолених: 140 1387000 інвалідів та сімей без годувальника (чоловіка, батька, старшого сина), у тому числі на долю села припадало 428 тис. (286 тис. інвалідів, 142 тис. без годувальника) [2, арк. Восени 1922 р. начальник гарнізону Москви, звертаючись до уряду з проханням про допомогу військовим, називав цифру 250 тис. з понад одного мільйона інвалідів [3, арк. Статистичні відомості НКСЗ базувалися на даних про чотири групи (інвалідів громадянської, імперіалістичної воєн, родин червоноармійців, загиблих військовослужбовців), які можна віднести до категорії військових. У 1923 - 1924 р. їх налічувалося 158612 осіб (21818 - інвалідів громадянської, 43375 - імперіалістичної воєн, 62785 сімей червоноармійців, 27624 родини полеглих військовослужбовців), а 1925 - 26 р. - 151547, з них інвалідів громадянської - 21065, 51438 - імперіалістичної, 36314 - родин червоноармійців та 42730 загиблих [4].