Теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження сутності наукової еліти як соціального явища. Внутрішні та зовнішні чинники соціального механізму відтворення наукової еліти у сучасному українському суспільстві. Фактори інтелектуальної міграції.
Аннотация к работе
Харківський національний університет імені В.Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукРобота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н. Науковий керівник: доктор соціологічних наук, доцент Сокурянська Людмила Георгіївна, Харківський національний університет імені В.Н. Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор Пилипенко Валерій Євгенович, Інститут соціології НАН України, головний науковий співробітник відділу економічної соціології; Захист відбудеться 08.12.2008 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Серед перших кроків із реалізації пріоритетного розвитку науки та освіти в цих країнах стало здійснення державної політики, яка дозволила вдосконалити механізми відтворення наукової еліти та створити потужний кадровий потенціал у науковій та освітній галузі. Україна належить до числа країн, де наука та освіта під час суспільних трансформацій 1990-х - початку 2000-х рр. значно потерпіли і до певної міри продовжують потерпати сьогодні. З огляду на це постає завдання щодо вдосконалення механізму відтворення провідної верстви соціально-професійної спільноти науковців - наукової еліти, творча, організаторська та педагогічна діяльність якої визначає рівень наукових досягнень країни. Саме тому видається необхідною концептуалізація механізму відтворення наукової еліти, систематизація та характеристика проблем, що існують у його функціонуванні, уточнення сутнісних ознак наукової еліти, її внутрішньої структури та соціальних функцій, що актуалізує тему даного дисертаційного дослідження. Сучасні теоретичні й емпіричні дослідження еліти торкаються визначення місця еліти в соціальній структурі, зясування способів рекрутування до еліти, впливу еліти на трансформацію пострадянських суспільств, вивчення окремих типів еліти чи елітних груп.Завдяки цьому «наукова еліта» визначається як провідна верства соціально-професійної спільноти науковців, яка складається із вчених вищої кваліфікації, чиї професійні результати мають значимість у науці, визнані науковим співтовариством і які усвідомлюють свою соціальну відповідальність як перед своєю соціально-професійною спільнотою, так і перед суспільством у цілому. Здійснено уточнення внутрішньої структури наукової еліти: на відміну від існуючих уявлень запропоновано розглядати наукову переделіту як верству, яка безпосередньо не входить до складу наукової еліти, а перебуває «на підступах» до неї, оскільки певна частина представників наукової переделіти через обєктивні та субєктивні причини не стає науковою елітою. Унікальність наукової еліти полягає в її безпосередній приналежності до галузі, де відбувається виробництво наукового знання, в її діяльності з формування наукового потенціалу суспільства - сукупності наукових ресурсів, засобів та можливостей, необхідних для поступального розвитку самої науки, суспільства в цілому, окремої особистості. Основними категоріями дослідження поряд з категорією «наукова еліта», що була обґрунтована у попередньому підрозділі, є поняття «відтворення наукової еліти» та «механізм відтворення наукової еліти». Якуба) та авторське визначення поняття «відтворення наукової еліти», соціальний механізм відтворення наукової еліти трактується в роботі як взаємодія соціальних субєктів (індивідів, соціальних груп, соціальних інститутів тощо) формування/відновлення кількісного і якісного складу наукової еліти, результативність якої детермінована обєктивними та субєктивними, зовнішніми та внутрішніми чинниками макро-, мезо-та мікрорівня.