Розуміння конфлікту та консенсусу з точки зору історичної та сучасної соціологічної думки. Обґрунтування необхідності консенсусу як протилежності конфлікту та засобу управління ним. Дослідження соціально-політичної ситуації, що спонукає конфлікти.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукАктуальність досліджуваної теми зумовлена роллю, яку соціальний конфлікт і консенсус відіграють у суспільному житті. Вивченню взаємовідносин конфлікту й консенсусу присвячено вагому частину історії соціально-філософського мислення. Недостатньо ефективна розвязуваність і локалізація різноманітних конфліктів свідчить про невідповідний рівень розробки теорії соціального конфлікту, особливо тієї її частини, що пояснює механізм розвитку конфлікту, управління ним та його усунення. Загалом це свідчить не тільки про недостатню теоретичну підготовку управлінців (управлінців-менеджерів) до розвязання соціальних конфліктів, а й про невміння застосовувати на практиці наявні знання з теорії соціального управління й менеджменту, в тому числі й з такого її розділу, як “Управління конфліктами, змінами та стресами”. Разом з тим воно має не лише теоретичний характер та спрямованість на розвиток теорії соціального конфлікту й консенсусу, а й вміщує певний праксеологічний аспект, на вдосконалення підготовки сучасних менеджерів для розвязання конфліктів, що виникають в організаціях.В першому розділі “Теоретико-методологічні основи соціологічного аналізу конфлікту і консенсусу” аналізуються положення, які в дослідженні виступають допоміжним засобом отримання нового знання, організації і побудови теорій, зміст яких визначає системно-структурні параметри предмету дослідження. Коли зіткнення немає, але причини для конфлікту існують, мають місце ситуації деякої “рівноваги”, “консенсусу”, який згодом перетворюється на зіткнення. Далі досліджується роль менеджмента у пізнанні феноменів конфлікту і консенсусу. Викладені в першому розділі положення допомагають усвідомити ідеї мислителів минулих епох, що їх досліджено в другому розділі “Історико-соціологічна еволюція соціального конфлікту і консенсусу” аналізуються погляди представників середньовіччя та періоду становлення капіталізму на конфлікт та консенсус. Теорія Маркса присвячена соціальній революції, а не конфлікту, але його ідеї допомагають усвідомити, що конфлікт - це не акт, а процес, який має історичний характер, складну структуру, різні форми, засоби досягнення та наслідки.У висновках підбито підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано основні висновки, накреслено подальші перспективи вивчення проблеми, узагальнено історичний і теоретичний матеріал щодо конфлікту й консенсусу. Зокрема, названо важливіші умови досягнення в суспільстві консенсусу: - легітимність влади, тобто переконання громадян у тому, що вона діє за їхньою згодою, в їхніх інтересах, реалізує їхню волю і вони визнають чинність її існування, що перетворює консенсус з акту на процес постійного контролю влади з боку населення; Згідно останнього погляду можна говорити про внутрішній консенсус сторони конфлікту, консенсус його механізму та консенсус розвязання його. Перший є змінною розвитку конфлікту: чим вищий внутрішній консенсус усіх сторін конфлікту, тим скоріше й успішніше можна його розвязати;другий є неодмінним елементом розвитку конфлікту, виявом зворотного звязку та засобом управління ним;третій виступає складовою розвязання або локалізації конфлікту.