Поняття дискурсу, його типологія. Зміна поколінь і нові естетичні орієнтири у літературі кінця ХХ – початку ХХІ ст., перехід до соціальної тематики. Місце жінки у персонажній парадигмі письменника. Галерея чоловічих образів у контексті нової епохи.
Аннотация к работе
Кваліфікаційна робота бакалавра Соціальний дискурс прози С. Жадана ВСТУП жадан література персонажний образ Період кінця ХХ - початку ХХІ століття ознаменувався своїми історичними потрясіннями, що також призвело і до певних зрушень в історії літератури. Поети та письменники, пройнявшись мистецькими віяннями Заходу, почали звертати увагу на соціальні явища, описувати внутрішній світ героя-маргінала, його звязки з оточенням та ставлення до дійсності. Саме у висвітленні цих питань полягає сутність соціального дискурсу в українській літературі. Зруйнувати моральні та соціальні рамки минулої епохи, вивчити та описати життя і душу представника цього втраченого покоління - такі завдання поставив перед собою сучасний український письменник С. Жадан. Його творчості в сучасному літературознавстві присвячено досить багато праць, адже цей автор відомий у сьогоднішньому літературному світі та його твори користуються попитом у читачів. Загальні огляди і характеристики творчості письменника були здійснені загалом авторами антологій, хрестоматій та посібників, присвячених сучасній українській літературі (Я. Голобородько, Т. Гундорова, Р. Харчук). Більшу увагу творчості автора приділяють його сучасники (І. Римарук, Л. Березовчук, М. Сулима, Л. Ганжа) та колеги в галузі літератури (Ю. Андрухович, І. Андрусяк, І. Бондар-Терещенко, М. Бриних, М. Кіяновська, О. Ірванець, А. Кокотюха, О. Коцарев, О. Ушкалов), чиї роботи подані в періодичних виданнях у формі статей, відгуків, рекомендацій. Дотичним до теми соціального дискурсу прози Сергія Жадана є дослідження О. Даниліної на тему «Концепт «місто» в прозових текстах Сергія Жадана», де усі будівлі та установи описуваного автором Харкова показані через призму соціального сприйняття, у відповідності з враженнями та спогадами автора і його персонажів. Проблема памяті та забуття досвіду людства описана у роботі Я. Стріхи «У пошуках втраченого часу. Ностальгійний дискурс у творчості Сергія Жадана». На сучасному етапі наукового пізнання варто героїв прозової творчості письменника, внутрішні переживання, суспільні відносини та спілкування яких є показниками впливу соціальних змін на людину початку ХХ століття. Охарактеризувати героїв можна, дослідивши їхню мову та поведінку під час спілкування з іншими в конкретних ситуаціях. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: 1) дослідити сутність поняття «дискурс», його особливості та типологію; 2) визначити особливості літературного процесу в Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття; 3) визначити місце жіночих та чоловічих образів у збірці Сергія Жадана «Гімн демократичної молоді»; 4) простежити особливості соціальних взаємовідносин у суспільстві на прикладі збірки «Гімн демократичної молоді» Сергія Жадана. ПОНЯТТЯ ДИСКУРСУ ТА ЙОГО ТИПОЛОГІЯ Починаючи з середини ХІХ століття вивченню мовного спілкування в наукових колах приділялося все більше значення і для виявлення законів мови почали використовуватися знання з психології, філософії, логіки, культурології, етнографії, естетики, семіотики, герменевтики та інших природничо-наукових і логіко-математичних дисциплін. Включення в наукову парадигму виробників мовних одиниць, різних параметрів мовних ситуацій сприяло розвитку теорії комунікації та мовної взаємодії, що зумовило виникнення нових напрямків у лінгвістиці (теорії мовних актів, теорії тексту, теорії висловлювання, теорії дискурсу), нових обєктів дослідження, нової мовної одиниці - дискурсу [51]. Проте це поняття набуло місткішого пояснення уже в 60-ті роки ХХ століття, коли в інтелектуальному світі поширилися набутки структуралізму, етнолінгвістики, психоаналізу, віяння прагматики та після публікації статті американського лінгвіста З. Харріса «Аналіз дискурсу», який назвав так метод аналізу зв’язного мовлення, призначений для виведення дескриптивної лінгвістики за межі одного речення в даний момент часу і для співвіднесення мови та культури. При вивченні дискурсу виникає питання про його типологію, яка має велику кількість варіацій. За адресатним критерієм В.І. Карасик виділяє особистісно-орієнтований та статусно-орієнтований (інституційний) дискурс [цит. за 8]. Аналізуючи проблеми соціологічного дискурсу Ю. Маркова стверджує, що соціологічний дискурс не є довільним роздумом про феномени. ПЕРЕХІД ДО СОЦІАЛЬНОЇ ТЕМАТИКИ У 1991 році Україна вийшла зі складу радянської імперії й проголосила свою незалежність, проте ще до того часу український літературний процес існував як такий - про це свідчать безліч зразків якісної літератури, написаної українськими авторами протягом попередніх століть. Після створення Євгеном Пашковським та Володимиром Цибульком асоціації «Нова література» виникла дискусія між молодим і старшим поколінням. «За аналогією до «шістдесятників» спочатку зявилися «вісімдесятники», - пише Р.Б. Харчук, - пізніше «девяностники» (вони ж девятдесятники» чи «девяностики» [47, с.