Аналіз специфіки концептуалізації повсякденних соціальних уявлень. Обґрунтування категорії знання в термінах конвенціональних систем. Оцінка рівнів смислової побудови соціального універсуму. Характеристика структури природної установки свідомості.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукПостає питання: за рахунок чого підтримується відносна стабільність українського соціуму, яким чином людина орієнтується і виживає в цьому світі, якщо структури колишньої радянської свідомості істотно деформовані, а нові визначення загальної соціальної ситуації або відсутні, або не набули статусу соціально аксіоматичного знання? Таке “повернення до людини” як до соціального агента, котрий самовизначається і водночас конституює дійсність, вимагає врахування екзистенцій, як параметрів - індивідуальних критеріїв його осмислення і оцінки, особистої відповідальності та ризику у виборі стратегії дії у світі. Вивчення когнітивних моделей сенсорного утворення, процесів породження субєктивних соціальних значень, а отже й технік самостійної інтерпретації і конструювання значущого соціального світу, відкриває перспективи формулювання теми соціального порядку, оскільки передбачає вивчення не тільки субстанціональних характеристик, а й його діяльних вимірів. У цьому ракурсі дослідження процесів породження, стандартизації та поширення загальних соціальних значень (соціального знання), які тестуються в комунікації на різних рівнях, вможливлює формулювання фундаментальних проблем соціологічного теоретизування. Разом із цим, при вивченні різних соціокультурних процесів, проблем масової комунікації, громадської думки, особливостей масової свідомості у суспільстві, що трансформується, були розроблені теоретичні положення, які внесли істотний внесок у формування низки положень дослідження.У першому розділі - “Соціальне знання: спроба концептуалізації” - розглядається зміст і генеалогія основного поняття дослідження - соціальне знання. У дисертації наголошується, що такі інтенції теоретичних практик “Проекту модерну”, які найбільш чітко відбились у методології природничо-наукових дисциплін, не оминули й соціальне знання. Наголошується на тому, що дотепер експлуатується субстанційне уявлення про знання, згідно з яким: 1) знання, які вільно циркулюють у соціальному просторі, більш-менш повно і вірно відбивають зовнішню щодо свідомості “обєктивну” реальність; Автор підкреслює, що такий підхід проголошує знання як такі, що лише транслюють значення є лише медіатором, який передає сенс. Автор виокремлює такі принципові моменти цього вирізнення: 1) імпліцитні конструкти соціального знання до концептуальні та до рефлексивні, і тому не систематичні й не предметні, на відміну від концептуально-дискурсивних форм знання;Основним результатом проведеного дослідження є розробка концептуальної моделі дослідження феномена соціального знання, яка вможливила визначення його онтологічного статусу як регулятора повсякденних практик агентів, та обґрунтувати його гносеологічний статус у теоретичному дискурсі соціології.