Міжнародно-правове регулювання положення іноземців. Розбіжність принципів набуття і припинення громадянства у ряді країн. Регламентація питань правової допомоги, в’їзду та виїзду іноземців. Надання іноземним громадянам умов перебування, прав і свобод.
Аннотация к работе
Міжнародний гуманітарний університет кафедра міжнародного права та порівняльного правознавстваАктуальність дослідження даної теми пояснюється тим, що поряд з громадянами України на її території перебувають іноземці та особи без громадянства, а також біженці і мігранти. 36 Конституції України, згідно з якою іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і методами, а також несуть ті самі обовязки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. У правовій науці правовому статусу іноземців та осіб без громадянства було присвячено праці багатьох відомих учених-юристів. Разом із цим слід особливо підкреслити той факт, що, на жаль, у межах вітчизняної науки так і не вдалося підготувати окреме наукове дослідження, яке б усебічно висвітлювало концепцію правового статусу іноземців та осіб без громадянства.Історично, та й значною мірою сьогодні для позначення осіб-негромадян відповідної держави використовувалися і використовуються різні терміни: "іноземці", "іноземні громадяни", "особи без громадянства". Поняття іноземного громадянина визначалося відсутністю в особи громадянства, що повинно було підтверджуватися наданням зацікавленою особою: а) належного посвідчення про своє іноземне громадянство; б) особам, що вийшли з громадянства, посвідчення про свій вихід із зазначеного громадянства, отриманого від належних радянських установ. Таким чином, категорія "іноземець" включала дві групи осіб: іноземців та осіб без громадянства (це, у свою чергу, знайшло відображення у наукових дослідженнях того часу) [38,с.209-214]. Так. А.Н. Макаров в одному з перших наукових досліджень, присвячених правовому положенню "іноземців" у нашій країні, визначає поняття "іноземця" як будь-яку особу, яка не є громадянином СРСР [27,с.7]. В свою чергу, такі вчені як Баймуратов М.А. визначає іноземців, як осіб, які знаходяться на території будь-якої держави, але не є її громадянами і мають громадянство іншої держави, а осіб без громадянства - особи, які не мають громадянства будь-якої держави [18,с.193];Особливість статусу іноземців полягає в тому, що вони, з одного боку, підпадають під дію територіального верховенства тієї держави, на території якої вони знаходяться, а з іншого - вони не припиняють свого правового звязку з державою, громадянами якої вони є. Іноземець може користуватися правами або виконувати обовязки, що випливають з його громадянства, лише доти, доки це допускається державою перебування. Законодавство кожної конкретної країни перебування може наділяти іноземних громадян різним обсягом прав і обовязків, тобто встановлювати різний правовий режим іноземців. Виділяються такі види правових режимів іноземців: 1) режим недискримінації означає надання іноземному громадянину певної загальних умов перебування, прав, свобод та обовязків, у будь-якому разі не гірших, що надаються громадянам будь-якої іншої іноземної держави; 2) режим найбільшого сприяння передбачає обовязок держави надати іноземному громадянину умови перебування, права, свободи та обовязки, які вона встановлює чи встановить у майбутньому для громадян будь-якої третьої держави; іноземець правовий громадянство2).[2] В обох пактах безліч статей, що стосуються прав і свобод осіб, які починаються із слів: "кожна людина...", тобто будь-яка людина, знаходиться на території держави, у тому числі і іноземець та апатрид, володіє вказаними в пактах правами і свободами. У звязку з цим держава поширює на іноземців, які знаходиться на її території, свою юрисдикцію і вимагає, щоб іноземці та апатриди виконували встановлені їм правила. В той же час держава, на території якої знаходиться іноземець, повинна захищати його права, особливо повязані з особою іноземця, апатрида і його майном [38,с.352]. Не можуть бути обмежені такі права і свободи як: право на життя, на повагу до гідності, право на свободу та особисту недоторканість, право на житло, на правову допомогу та інше. Здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод неповинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.При цьому у більшості держав "сімї континентального права" дієздатність іноземних громадян визначається за законом їх громадянства, а щодо осіб без громадянства - за законом їх місця проживання. Застосування особистого закону для визначення дієздатності особи означає, що особа, яка є дієздатною за особистим законом, повинна вважатися такою і в інших державах.
План
Зміст
Вступ
1. Загальнотеоретичні питання статусу іноземців
1.1 Поняття іноземців та іноземних громадян
1.2 Міжнародно-правове регулювання положення іноземців
1.3 Правовий статус іноземців в Україні
2. Правове положення іноземних громадян в Україні
2.1 Цивільна дієздатність іноземних громадян в Україні
2.2 Правоздатність іноземців в Україні
3. Гарантії іноземців на діяльність в Україні
3.1 Права, свободи та обовязки іноземців за законодавством України